Мама не винна - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.95 € 31.99
Мама не винна

Мама - чотири літери, глибокий сенс.

Фото Pixabay.

Мама не винна

— Певно, не піду з тобою на каву, бо ж негарно якось, що діти вдома, а я собі насолоджуватися буду

Ситуації, коли жінки відмовляються від відпочинку, від «кави», будь-якої іншої утіхи начебто через дітей, дуже поширені. Нещодавно одна багатодітна мама на запитання: «Як ви відпочиваєте?» – розповіла, що, коли діти в школі й садочку, то сідає і в повній тиші ліпить пельмені. Вона не дозволяє собі ходити з чоловіком у кафе, хоча іноді їй хочеться. Відмовляється, бо вважає це нечесним щодо дітлашні. Мовляв, совість не дозволяє. Загалом є ще інакші ситуації – жінки, які мають дітей, почуваються винними, що не є найкращими мамами.

Ідеальних батьків справді не буває, понад те – дітям дуже подобаються саме їхні мама й тато, з їхнім особливим поєднанням чеснот і вад.

Недавно виявила бестселер однієї з американських блогерок, яка здобула популярність дописами про те, що іноді вона дуже погано думає про своїх синів, має на них зло. Крім того, обурена безліччю суспільних шаблонів про милих немовлят, у яких ані слова – про безсонні ночі і вічно забруднений дитячими сумішами одяг. Не скажу, що книжка, у якій усі 200 сторінок авторка втовкмачує, що відчувати агресію, бридливість до своїх дітей у різних ситуаціях нормально і що це минає, якась дуже новаторська. Однак один лиш факт появи видання й те, що воно швидко стало дуже популярним, свідчить, що батькам знати це важливо й необхідно (як мінімум, американським). Знання, що хтось почувається геть як ти, – помічне. Воно допомагає не накручувати себе ще більше в схожих ситуаціях. Не одна я така – значить, це більш-менш нормально. Бо ж дітям потрібна упевнена в своїх діях і вказівках мама (і такий же тато), самодостатня, яка уміє опанувати свої тривоги.

Наступний крок для тих, хто впізнав себе в такій проблемі, – пробачити себе і навчитися душити підступне «я погана мама» у зародку. Ідеальних батьків справді не буває, понад те – дітям дуже подобаються саме їхні мама й тато, з їхнім особливим поєднанням чеснот і вад. Думки про цей приємний факт і про те, що ви заслуговуєте на різноманітне спілкування (не тільки з малечею), мають спонукати кожну з нас пробувати відчиняти усі нові й цікаві двері, що з’являються на нашому шляху. Пригадую, що багато чого не дозволяла собі, коли мала першу й другу дитину. Або ж навіть, якщо приймала пропозицію десь відпочити без своїх хлопців, почувалася незатишно і поспішала повернутися. «Розум» прийшов пізніше.

Тепер упевнена: мамі і її дітям корисно побути одне без одного. Від того, що не віддаватиму увесь свій вільний час лише їм, моя любов до них стовідсотково не стане меншою. Пам’ятаю, що мамина жертовність повинна мати чітку межу, бо інакше вона псує життя всім учасникам «процесу».

Якщо маєте, шановні читачі, свої відкриття про такий складний сімейний світ, який психологи досліджують століттями й досі щось винаходять, — ​діліться. Наші адреси: [email protected] або ж [email protected], а поштова: 43025, м. Луцьк, просп. Волі, 13, «Цікава газета на вихідні».

Оксана КОВАЛЕНКО, мама

Читайте також: Дівчинка-сирота Злата завдяки газеті «Волинь» стала золотцем для тата і мами.