«Я піду до татка, йому, напевно, самому сумно». Повчальна історія - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.32 € 32.11
«Я піду до татка, йому, напевно, самому сумно». Повчальна історія

Коли ж хто про своїх і особливо про домашніх не піклується, той відрікся від віри і гірший за невірного. (Перше послання до Тимофія св. ап. Павла 5:8).

Волинь-нова

«Я піду до татка, йому, напевно, самому сумно». Повчальна історія

Якось батько однієї родини, як і щодня, прийшов з роботи. Із серйозним виглядом обличчя він сів за свій робочий стіл і взявся за якісь паперові справи

Маленький синочок, побачивши, що його татусь сидить сам у кімнаті, каже мамі:

– Я піду до татка, йому, напевно, самому сумно.

– Дай батькові спокій! Хіба не бачиш, що він зайнятий?

Та син все одно, тихо прочинивши двері, увійшов у кімнату. Став неподалік і якийсь час спостерігав, як тато зосереджено щось занотовував у своїх паперах.

– А що в тій папці? – спитав стиха.

– Тату, а ти записав туди мене?

– Тобі цього не зрозуміти.

– Я спробую!

– Ну, раз так… Тут інформація про дуже важливі збори, порядок денний, списки людей… Одне слово, все, що я роблю впродовж дня.

Синочок сумно заглянув таткові в очі і спитав:

– Тату, а ти записав туди мене?

Коли ж хто про своїх і особливо про домашніх не піклується, той відрікся від віри і гірший за невірного. (Перше послання до Тимофія св. ап. Павла 5:8).

Читайте також: Волинянин пробіг із Володимира до Львова і назад за 27 годин. Наша ранкова добірка​.