Лірична добірка для романтичного настрою: «А між нами ніжності — ​перший сніг…» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.37 € 32.06
Лірична добірка для романтичного настрою: «А між нами ніжності — ​перший сніг…»

«І вже не відділяє нас нічого...»

Фото із сайту pixabay.com.

Лірична добірка для романтичного настрою: «А між нами ніжності — ​перший сніг…»

Сподіваємося, ці декілька віршів зроблять ваш день кращим

«Таке враження ніби я з нею тет-а-тет…»

Олександр КОЗИНЕЦЬ

Таке враження, ніби я з нею тет-а-тет.

Затяжною такою здається вона мені вперше.

П’ю вітаміни, підтримую імунітет,

Плекаю гармонію, грію любов’ю серце.

Так у засніженім місті живу щодень

Зі щирою вдячністю за те, що цілий

Вік можу бачити світ цей чудовий, де

Знаю, що я уцілілий чи просто зцілений.

 

«Так рано дощ скляний на віти ліг…»

Юлія БЕРЕЖКО-КАМІНСЬКА

Так рано дощ скляний на віти ліг

І схлинув час — ​прострочений, безкраїй…

Лиш кущ шипшини на вітрах нічних

Закрижанілі ягоди тримає.

Як повноводно увійшла зима!

Як небо остудила до знемоги!

Космічно тиха спущена пітьма —

І вже не відділяє нас нічого.

Цей темний спокій так тобі під стать!

Та кров морозно завмирає в венах, —

О, як тривожно холодом дзвенять

Твої слова, відточені для мене!

О, як тривожно холодом дзвенять Твої слова, відточені для мене! 

Читайте також: Я твій птах, підстрелений на зльоті (Поезія)

«Я життю на ходу западаюся в тло…»

Павло ВОЛЬВАЧ

Я життю на ходу западаюся в тло,

Попід ліву пахву щось таке як тепло

Позатисши…

А світ гуркотить як тартак

І чомусь воно так:

По містах, де танцюють колони й шпилі

По степах, де вітри в ковилі й по ріллі

Все зо мною, в мені — ​та ява чи мана

Не мина

Не мина, хоч зима. Хоча майже нема

Хоч вона з усіма наодинці сама

Мов примара. Однак щось як шепче: нехай

Отакий ніби знак — ​ти своє собі знай

Я і знаю як знав… Омина мене ніж

Тихо тчеться тканина з вітрів і рівнин

Із шабель і кісток — ​без якихось причин

Та метається вірш між німих запоріж…

 

«А між нами ніжності — ​ перший сніг…»

Ольга ОЛЬХОВА

а між нами ніжності — ​перший сніг

ще неходжені тропи слів пестливих

наголошених голосних

голоси несміливі

а між нами намірів — ​до Різдва

і звертання в обгортках шелепучих

нововигадані слова

перевірочно-неминучі

а між нами стільки вже — ​до весни

і трикрапок сліди в переметах

грудневих

пунктуально ідуть сніги

сняться сни

спільнокореневі

 

«Сніг загусає в заметілі…»

Ольга ОЛЬХОВА

Сніг загусає в заметілі:

обабіч паркових алей

стоять скульптури сніжнотілі

і пахнуть білістю лілей.

Сидять на лавах тільки тіні

від перламутрових гілок.

Шпичасто дзвонить синій іній,

аби притишити сорок.

У віхолах приспалось місто,

закучугурилось у сни.

І тішиться благою вістю

та неминучістю весни.