Різдвяні пироги: тепла історія для душі - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.37 € 32.06
Різдвяні пироги: тепла історія для душі

Волинь-нова

Різдвяні пироги: тепла історія для душі

– Мам, а ми будемо повторювати колядку? – малий син, зачувши знайому мелодію, заглядає мені в очі

Я киваю та несподівано навіть для себе беруся розказувати про «доколядкові» пироги та не прості, а від самої баби Антосі, моєї дорогої людини, з якою, так сталося, йому не довелося зустрітися.

Виробляли ми їх, зазвичай, удвох. І хоч мій «пироговий» стаж уже був добрячим, вона щоразу поглядала, як я справляюся, та нагадувала, аби добре защіпувала тісто. (Цей контроль посилювався на Різдво й Великдень і, мабуть, означав, що займаємося надважливою справою). Пахли майбутні пироги неймовірно! І вигляд мали такий, що хоч хапай пензля й малюй! Найбільші й найгарніші були з маком. Лискучі від жовтка і трохи притемнені від щедро покладеної начинки. А зверху  – кучеряві кришки. (Кулінари називають їх панським словом «штрейзель»).  Щоразу, як і на Великдень, бабуся хвилювалася, чи вдадуться на це Різдво пироги. Я зазирала їй в очі, чи не лукавить, маючи такий великий досвід, аж поки якогось року зрозуміла, що то такі спеціальні страхувальні слова, які є необхідним інгредієнтом.

Та найбільша магія починалася пізніше, уже після того, як гарно запечені передвісники святкового сімейного зібрання  – пироги й рулети  – розкошували у великих мисках. Бабуся кожнісінького Святвечора бралася їх ділити, як у відомій казці про Телесика. Одна частина залишалася на гостину, а решта навпіл – порівну кожній дочці. Минув час, я вийшла заміж і тих «пирогових» гірок стало одразу чотири: додалися ще й на мою сім’ю та моїй свекрусі, великій любительці випічки з печі. Чому так цікаво було дивитися, як вузлуваті бабусині руки  бережно перекладають спечене туди-сюди, зрівнюючи порції? Ці рухи зринають у пам’яті й сьогодні, часто під Різдво. Їй було приємно віддавати, ділитися, передчувати радість наділених... Хтозна, може їй подобалося відтворювати рухи її мами…

Та найбільша магія починалася пізніше, уже після того, як гарно запечені передвісники святкового сімейного зібрання  – пироги й рулети  – розкошували у великих мисках.

Описую це своїм дітям, хоч і розумію, що історія з мого минулого найяскравіша саме для мене, для головної героїні. Рада, що вони слухають. Можливо, те передсвяткове уміння вкладати душу у те, що готуєш, створюєш для родини, теж справить на них враження. Маю відчуття й досвід, що у житті трапляються найнеймовірніші перехрестя: тоді й виникає момент, коли десь із глибин пам’яті зринає й починає працювати «відкриття», яким з тобою поділилися. 

Мій найменшенький хлопчик-горобчик слухає про пироги, бабу Антосю і мовчить. Щось обдумує. Що ж, додаткові вихідні й такі гарні свята з глибокою історією даються нам саме для можливості вслухатися в прожите разом із найдорожчими, хай іще й малими.

Якщо маєте, шановні читачі, свої відкриття про такий складний сімейний світ, який психологи досліджують століттями й досі щось винаходять,  –  ​діліться. Наші адреси: [email protected] або ж [email protected], а поштова: 43025, м. Луцьк, просп. Волі, 13, «Цікава газета на вихідні».

Оксана КОВАЛЕНКО,
мама

Читайте також: 14 січня: свята, традиції, події.


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.