Курси НБУ $ 38.42 € 41.72
Незряча лучанка зв’язала для наших воїнів 3 200 пар робочих рукавиць

«Всі не можуть допомагати, але якби більше людей було, то мені здається, що солдатам було б легше». Тільки за ці слова пані Валентину хочеться розцілувати!

Фотоколаж із сайту «Суспільне Луцьк».

Незряча лучанка зв’язала для наших воїнів 3 200 пар робочих рукавиць

«У мороз голими руками снаряд не візьмеш», – скромно каже про свою титанічну працю, яка оберігає долоні волинських захисників, волонтерка Валентина Мазурик

Пані Валентина кілька разів була героїнею публікацій у газеті «Волинь». Тож ми дуже зраділи новій звістці про неї, якою поділилися колеги із «Суспільного Луцьк», розповівши про нову партію в’язаних виробів – 170 пар, які майстриня передала через волонтерів на фронт.

«Щоб навчитися в’язати такі робочі рукавиці, знадобилося 10 місяців. Уже після 70-ї пари зрозуміла, який варіант найкращий», – розповіла жінка.

Нині щодня волонтерка старається зв’язати хоча б одну пару.

«Це робочі рукавиці, і хлопці їх використовують, якщо дуже великий мороз, у них є перчатки, то вони наверх наложують. Тоді вже точно тепло. Вони захищають від мозолів, це ж треба снаряд узяти чи ще щось. Голими руками не візьмеш», – говорить лучанка.

Валентина Мазурик втратила зір 15 років тому. Рукавиці в’яже із 2014-го, схему для них розробляла сама. Каже: якщо буде брак, піде стрілка, тож під час в’язання час від часу ретельно пальцями перевіряє виріб.

«Знаю, скільки має бути петель, наприклад, якщо задумаюся, пройду там п’ять рядків, чи скільки, а потім перерахувала, а тут одної бракує або одна лишня, тоді вертаюся назад поки не знайду помилку», – зазначила жінка.

Нині щодня волонтерка старається зв’язати хоча б одну пару рукавиць. Матеріалами допомагають небайдужі лучани.

Матеріалами незрячій волонтерці допомагають небайдужі лучани. Каже: приносять нитки різної товщини – бавовняні, шерстяні, акрилові.

«В будь-якому разі йде мінімум дві нитки: якщо одна порветься, друга гарантує. Тут одна товщина, потім переходжу на інші – друга товщина, і закінчується третьою товщиною. А потім зшиваю», – розповіла лучанка.

Здебільшого Валентина Мазурик в’яже рябі рукавиці для повноцінного маскування військових, а сортувати кольори їй допомагають соціальні працівники. Всього, каже, має сім коробок по сім мотків ниток різних кольорів.

«Порозложували мені, там же відтінки ролі не грають. От тут, наприклад, різні зелені. Я робила повністю білі, мені підказали, один десантник каже: «Ви не робіть повністю білі, тому що не завжди є сніг, біле видно дуже». Отак робити краще», – сказала жінка.

З 2014 року, зазначила луцька волонтерка, зв’язала 3 200 пар робочих рукавиць і на цю кількість використала орієнтовно 320 кілограмів ниток.

«Йде на одну пару десь приблизно 100 грамів. Всі не можуть допомагати, але якби більше людей було, то мені здається, що солдатам було б легше. Вони повинні відчувати допомогу, нашу увагу», – додала жінка.

Нову партію рукавиць Валентина Мазурик відправила для військових 100-ї Волинської бригади тероборони та 14-ї окремої механізованої бригади.

Окрім рукавиць, Валентина Мазурик торік передала на фронт 200 кілограмів сушених яблук і перетерла 30 літрів калини для бійців.

Наталія ВОСКРЕСЕНСЬКА.

Telegram Channel