Курси НБУ $ 39.43 € 42.75
Серце 31-річного Героя з Волині зупинилось через кілька днів після одруження

Вічна пам'ять і слава Михайлу Рудню!

Фото з фейсбук-сторінки Ігоря ЧАЙКИ.

Серце 31-річного Героя з Волині зупинилось через кілька днів після одруження

Війна з російським агресором знову відібрала молоде життя: зруйнувала плани та мрії, принесла страшну втрату і непоправне горе у сім’ю воїна – Михайла Миколайовича Рудня – із села Гішин Ковельського району. Односельці відклали усі справи, аби віддати останню шану захиснику, який повернувся додому «на щиті»

Не вагаючись, наступного ж дня після отримання повістки Михайло Рудень став до лав Збройних сил України. 11 травня 2022 року його зарахували до списків військової частини А 4574. Служив головним сержантом протитанкового взводу 204-го окремого спеціального батальйону.

Народився і виріс Михайло Рудень у Гішині. Після закінчення школи навчався у Ковельському промислово-економічному коледжі, у Ковелі й залишився жити та працювати. Пристрастю Михайла були автівки, понад усе хлопець любив кермувати. Тож і професію обрав відповідну – 5 років розвозив піцу та смачні страви клієнтам сім’ї ресторанів «Classic».

Ще одним захопленням Михайла був спорт. Під час навчання у технікумі захопився настільним тенісом, брав участь у змаганнях, досягав спортивних результатів. Любив пограти й у рідній гішинський школі, коли приїздив гостювати до родини.

Добрий, чуйний друг, безвідмовний та відповідальний – так відгукуються про Михайла колеги. Під час служби у війську, він ніколи не скаржився на труднощі, не нарікав, був оптимістом, хоч і важко переживав загибель побратимів.

Вічна пам'ять і слава   Михайлу Рудню!
Вічна пам'ять і слава Михайлу Рудню!

 Мамі, Олені Іванівні, син не розповідав, що воює у зоні бойових дій. Зберігати таємницю допомагала сестра Наталія. Діти оберігали неньку від тривог та хвилювань, адже у неї – хворе серце.

Мамі, Олені Іванівні, син не розповідав, що воює у зоні бойових дій. Зберігати таємницю допомагала сестра Наталія. Діти оберігали неньку від тривог та хвилювань, адже у неї – хворе серце. «Скоро буду, я скоро повернусь», – так Михайло казав рідним, бо знав: незабаром його підрозділ виведуть із зони бойових дій. Але дочекатися цього йому не судилося. 14 березня 2024 року серце бійця не витримало і раптово зупинилося у місті Костянтинівка Донецької області. Йому був 31 рік.

Зовсім нещодавно Михайло мав можливість провести час із найдорожчими людьми – родиною: з 22 лютого до 11 березня перебував у відпустці в рідному Гішині. В один із останніх днів свого відпочинку одружився із коханою Юлією та мріяв незабаром відсвяткувати весілля.

Кохання, плани, мрії, майбутні радощі життя, родинне тепло та щастя – усе знищила війна. Непоправна втрата спіткала родину Михайла Рудня та заповнила болем серця батька та матері, сестри, дружини.

Вічна пам’ять і слава Захиснику України, який нині захищає її у лавах Небесного Війська!

Висловлюю щирі співчуття родині, рідним та близьким. 

Ігор ЧАЙКА, міський голова Ковельської громади.

 

Кожен, хто був на похороні, проклинав війну...
Кожен, хто був на похороні, проклинав війну...
Telegram Channel