Іванна ДАЦЮК: «Дідусь нам відкрив планету художників» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.98 € 33.53
Іванна ДАЦЮК: «Дідусь нам відкрив планету художників»

Талановита волинська мисткиня з родини художників–скульпторів Дацюків.

Волинь-нова

Іванна ДАЦЮК: «Дідусь нам відкрив планету художників»

«Кров із простреленого серця на портреті Василя Мойсея «ожила» й потекла». Так називалася публікація про виставку молодих талановитих художниць Іванни та Ксенії Дацюк із Затурців Локачинського району, бо ця картина вразила найбільше

Дивовижне написання портрета майданівця Василя Мойсея: фарба, якою Іванна зобразила кров, довго не висихала і потекла...
Дивовижне написання портрета майданівця Василя Мойсея: фарба, якою Іванна зобразила кров, довго не висихала і потекла...

 Це враження пройшло перевірку часом. Уже котрий місяць кожного ранку, піднімаючись сходами до робочого кабінету, зустрічаюся з очима Василя Мойсея, зображеного на полотні Іванни Дацюк. І відчуття такі, як перед образом святого, як на сповіді. У жовто–блакитній вишиванці, яку мріяв мати за життя, стоїть майданівець Василь Мойсей перед очима смерті. Вродливий юнак із вічним поглядом. Він затискає рукою рану, з якої тече кров. Написання цього портрета можна зарахувати до див. Бо олійна фарба зазвичай за добу висихає, а та, червона, якою Іванна передала кров, не висихала кілька днів, а потім — ​потекла із простреленого серця… Якраз перед приїздом брата Романа Мойсея…

Уже котрий місяць кожного ранку, піднімаючись сходами до робочого кабінету, зустрічаюся з очима Василя Мойсея, зображеного на полотні Іванни Дацюк. І відчуття такі, як перед образом святого, як на сповіді.

Основна деталь, яка поєднує це полотно з іншими роботами Іванни, — ​навдивовиж по–справжньому передані очі. Серія картин про кіборгів–захисників Донецького аеропорту написана зі світлин, відзнятих на мобільники. Навіть на неякісних фотокартках художниця зуміла побачити їх – очі, правдиві і чесні.

— Ми з дитинства пишемо портрети, — ​каже Іванна, — ​завжди мама наголошувала: навчіться передавати очі, це в портреті — ​головне.

Іванна міркує над моїм запи танням про те, хто став її натхненням:

— У нашій родині усі малюють, але відкрив у мені художника дід Євген Іванович Дацюк. Він пережив війну і часто розповідав, як тяжко тоді було дістати елементарні фарби, як доводилося вимінювати цінні речі на шматочки олівця, бо ж так хотілося малювати! Аж після війни йому мати вперше купила справжні фарби. Витрачені на них кошти він скоро повернув. Тоді в селі чіпляли великі мальовані полотнища на стіну замість килимів, у нас їх називали «коврі». Бо не всі мали можливість у повоєння виткати чи купити справжній килим, то й замовляли мальовані на папері — ​всім хотілося прикрасити оселю. Дідові було лише 14 років, а він вже здобув у селі популярність художника. В армію теж взяли художником, потім писав ікони, розп’яття для церкви. За радянських часів доводилося з таким критися — ​хату пильно обшукували. Мою маму, на той час маленьку дівчинку, випитували, де батько заховав те, що малює, але так нічого і не вдавалося знайти. А дід і досі пише ікони, картини, хоч ніде спеціально цьому не вчився, лише замовляв книжки аж із Петербурзької художньої академії і так осилював техніку. Фактично від дідуся в нашій родині й повелася династія художників, яку продовжили його діти, внуки. Малими ми все біля діда з бабою крутилися. На їхніх розповідях росли. Ще й досі дід Євген нас виховує: повчає, підказує, що так, що не так у наших роботах, але приємно, що й з нами радиться. Дідусь для нас був і буде Людиною, яка відкрила нам планету художників.

P. S. У Волинській обласній науковій бібліотеці ім. Олени Пчілки експонується виставка історичних портретів Іванни Дацюк «З давнини».