Курси НБУ $ 39.67 € 42.52
 Гроші на школу: дати чи не дати?

Волинь-нова

Гроші на школу: дати чи не дати?

Деякі наші читачі цікавляться роботою батьківських комітетів у школах. Неважко здогадатися, що мають нарікання на чи не головну функцію цього комітету – збирати гроші «на щось» (на дрібні і великі потреби школи, класу, на екскурсію, на свято). Регулярно здавати кошти, особливо коли їх не вистачає на сімейні «захищені статті», справді непросто. Та ще якось змиришся з тим, коли розумієш, що це служитиме твоїй дитині, а якщо сумніваєшся, чи не обкрадає хтось тебе і багатьох інших, от тоді уже роздратування рветься назовні, але, щоб не нашкодити своєму учневі, впокорюєшся і живеш далі. А чи можна інакше?

Батьківський комітет взагалі – винахід хороший. Це самоврядний орган, який є посередником між батьками та дирекцією школи. Вікіпедія визначає його як орган громадськості, що сприяє розв’язанню найважливіших питань навчання і виховання школярів, а також поліпшує матеріальну базу школи. Отже, основна частина мам і тат довіряє невеличкій групі «колег» представляти себе у взаєминах зі шкільним товариством, і діяльність їхня спрямована на те, щоб нашим синам і донькам створити комфортні умови для навчання.

Я була у класі членом батьківського комітету років десять тому: тоді ми збирали кошти на фонд класу і школи, на харчування, на День учителя і на свята дітям. У наступні роки ми (разом із батьками) на що тільки не робили внесків: і на футбольне поле, і на мультимедійні системи, і на парти, і навіть на переобладнання водопостачання, щоб у класі мати умивальник. Усе – заради наших чад. Не скажу, що була від того дуже щаслива, але мене стримував один факт: уже не пригадую, якого саме року переглядала в інтернеті бюджет міста Луцька і знайшла виділене на освіту: зарплатня й енергоносії — оце й усе! Та це було давненько. Тепер ситуація інакша: триває децентралізація, тобто місцева влада має значно більший грошовий ресурс, аніж раніше (у тому ж Луцьку торік у школах і дитсадках ремонтували і покрівлі, і санвузли). А ще ж можна залучати до співфінансування благодійні фонди (особливо перед виборами вони дуже легкі на підйом). 

Перелік потреб школи і їхня вартість обов’язково мають бути оприлюднені. Перед тим, як здавати гроші, радять запитати в керівництва, чи певна необхідність прописана в кошторисі.

Отож питання «побори чи шкільна інвестиція у свою дитину» знову  актуальне. Як із цим розібратися? Відповіді досить фахово підготувала група батьків, яким так допекла несправедливість (приміром, здавати благодійний внесок ще як дитина йде до першого класу), що вони об’єдналися у спільноті «Батьки SOS» (спільнота має свою сторінку у соцмережі «Фейсбук»). Ця громадська організація разом із «Українським кризовим медіа-центром» розробила макет брошури з відповідями на найпоширеніші запитання про збір коштів на утримання школи – його ви зможете знайти за цим посиланням – http://nus.org.ua/news/batky-sos-rozrobyly-maket-pro-te-yak-pravylno-ne-zdavaty-groshi-na-shkolu/.

Отож, аби розібратися з пекучими питаннями, передусім потрібно не шкодувати часу на збір інформації. Наприклад, школа повинна мати річний кошторис на ремонт, який подає в управління освіти (пишучи цей матеріал, я знайшла в інтернеті бюджетний кошторис НВК, у якому навчається моя донька, на 2017 рік). Коли ж якісь пункти в ньому не профінансовані з місцевого чи державного бюджетів, навчальний заклад має право залучати їх від благодійників, якими можуть бути і батьки. Але! Перелік потреб школи і їхня вартість обов’язково мають бути оприлюднені. Перед тим, як здавати гроші, радять запитати в керівництва, чи певна необхідність прописана в кошторисі, та спершу звернутись по допомогу до депутатів місцевої чи Верховної Ради, яких обрали у виборчому окрузі, де розташований заклад. Знову ж таки, радять необхідний внесок платити у безготівковій формі і переказувати на офіційний спецрахунок освітньої установи у Держказначействі.

До речі, в американських школах батьки теж платять, однак не на благоустрій школи, а на потреби свого учня залежно від того, які предмети вибирає  дитина, – це десь із 6-го класу. До прикладу, на лабораторні дослідження батьки 11-класниці заплатили цього навчального року 90 доларів, у 2015-му — було 150. Для них – це невелика сума, але якщо у родини дохід малий, то від плати її звільняють. Також у спортивних секціях діти платять за свою форму і поїздки на змагання.
Але ми живемо у такій країні, де цивілізовані стосунки тільки вибудовуються, тож природне запитання — «Чи не ошукують мене у школі?» — потребує від батьків певної праці при пошуку відповіді, а як на це немає часу, то або не нарікаймо, або шукаймо батьків-волонтерів.

Маєте теми для обговорення – пишіть на електронну адресу: [email protected] .

Telegram Channel