Храми серед... пеньків - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.71 € 31.53
Храми серед... пеньків

Хочеться вірити, що з часом тут виростуть нові дерева.

Олександра ДУРМАНЕНКА.

Храми серед... пеньків

Цей сумний прогноз — зовсім не вигадка. Переконатися в його реалістичності не складно. Варто лише від’їхати від обласного центру з десяток кілометрів і поспостерігати за дорогою

Лісовози та підводи, вантажівки з причепами. І всі з довгими ясно-жовтими стовбурами свіжоспилених дерев. Лише за годину, яку провели в одному із любешівських сіл, повз нас проїхало 2 чи 3 трактори та 3 підводи, завантажені величезними колодами. Стільки транспорту, задіяного для перевезення вирубаного лісу, як цієї зими, мені не доводилося бачити ще ніколи. Поспілкувавшись зі старшими колегами, переконуюсь: для них така ситуація також незвична. То в чому ж річ? Одні кажуть: планові вирубки та розчищення, інші просто відмовчуються. Документи в порядку, але погляди насторожені та й люб’язність десь зникає, коли починаєш розпитувати.

Це фото зроблене в селі В’язівне на Любешівщині. Можливо, через рік на цьому місці з’явиться заправка. Однак для того, щоб виріс новий ліс, потрібно більш як півстоліття. А виявом духовності є не лише спорудження церков. По-справжньому вона проявляється у ставленні до всього живого навколо нас — від людей до найменшої травинки.Фото

ПРИВІТАЙТЕ ІМЕНИННИКІВ:

6 – Георгій, Єгор, Тимофій.

7 – В’ячеслав, Опанас, Пилип.

СХІД І ЗАХІД СОНЦЯ:

7 березня (схід – 6.47, захід – 18.13)

8 березня (схід – 6.44, захід – 18.15)

 

У Ківерці провели газ за дві «Волинянки»

Нещодавно наша газета писала про екзотичну птахоферму директора Ківерцівського районного центру зайнятості Миколи Музичука. На початку 1990-х він був міським головою

Кость ГАРБАРЧУК

Микола Євгенійович пригадав, як за два волинських всюдиходи ЛуАЗ 969М у Ківерці провели газ.

– Викликав мене якось Володимир Іванович Блаженчук, який тоді був представником Президента на Волині. Разом із тодішнім заступником голови райвиконкому Володимиром Федоровичем Тимощуком ми поїхали до нього. В кабінеті зібралися керівники різних структур. Серед них і Анатолій Миколайович Шестаков – начальник управління Держ-

охоронпраці. А його рідний брат працював генеральним директором російського підприємства «Томськнафтогазгеологія». У ті «бартерні» часи особисті зв’язки відігравали важливу роль. Волинські газовики склали список необхідного обладнання на чотирьох сторінках. Ми терміново полетіли у Томськ. Звісно, їхали не з порожніми руками: везли з Волині наші гостинці – горілку, ковбасу, копченості.

Брат Анатолія Шестакова зустрів нас. Три дні ми там гостювали, поки вони підготували все необхідне устаткування, яке завантажили в чотири залізничні контейнери й відправили на Волинь.

– Що ви за це хочете? – поцікавився я в гостинних сибіряків.

– Дві «Волинянки», – почув у відповідь.

Я зателефонував Володимиру Івановичу й він сказав, що поки ми повернемося, нас чекатимуть машини виробництва Луцького автозаводу.

Керівник області свою обіцянку виконав. І через тиждень газовики прилетіли з Томська до нас та перегнали дві «Волинянки» своїм ходом у Крим, а у Ківерці провели газ.

 

«Дожили до Весновія, а там і зима не страшна»

6 березня вшановується пам’ять преподобного Тимофія. По-народному цей день називали Весновієм, адже з нього починалися перші відлиги, а в дерев — рух соку. Казали: «Як не злися хурделиця, уже весною повіває». Тож і спостерігали за вітром: якщо був теплим, то й весна такою ж буде.

За прогнозом чергового синоптика обласного гідрометеоцентру Світлани Дриганюк, сьогодні мінлива хмарність, без опадів, ожеледиця. Вітер південно-східний, 7—12 метрів за секунду, температура по області від 1 морозу до 4 градусів тепла, у Луцьку — від 2 до 4 градусів тепла. 7-го хмарна погода з проясненням. Вночі невеликий мокрий сніг. Вдень подекуди дощ. Місцями на дорогах ожеледиця. Вітер південний, 5—10 метрів за секунду. Температура повітря вночі — від 3 морозу до 2 градусів тепла, вдень — 2—7 градусів тепла. У Рівному 6 березня буде хмарно, 7-го – дощ. Температура повітря – від 5 морозу до 2 тепла. Найтепліше — плюс 16 градусів – було у 2002 році, найхолодніше — 18 морозу — у 1987-му.

 

Що з неба впало — те й гроші приносить!

Про американську підприємливість складають легенди. Але щоб поставити торговельний автомат, в якому продаються індивідуально запаковані сніжки, — до такого ще ніхто не додумувався

 

 На початку лютого в місті Міннеаполісі відбувся фінал з американського футболу. Улюблена гра не просто привертає увагу мільйонів — Супербоул (саме так називається фінальний матч) є фактично національним святом. До нього підготувалися не лише прості американці, але й місцеве рекламне агентство «Space150». Воно вирішило максимально використати таку неординарну подію і приплив уболівальників для того, щоб популяризувати регіон. А оскільки штат Міннесота відомий ще й як Смілива Північ або Штат Північної зірки, то й символ його підбирався відповідний. Як розповідає креативний директор компанії Брок Девіс, потрібно було знайти щось, що найкраще характеризує місцевість. Довго вигадувати маркетологам не довелося — використали те, що в прямому сенсі лежить під ногами о цій порі року, — сніг. Так народилася ідея встановити торговельний автомат зі сніжками (на фото). Вони — особлива гордість рекламістів, адже кожну запаковано в контейнер, на якому стоїть дата «виробництва» кульки. Та й самі вони — зразкової якості: їх вручну виліплювали жителі Міннесоти. Директор компанії жартує: «Наші сніжки — це сувеніри регіону, такі ж, як лавове каміння з вулканів на Гаваях». Коштують вони 1 долар, сплатити цю суму можна будь-якими способами. А весь прибуток від продажу таких незвичайних сувенірів отримає некомерційна організація, яка об’єднує прихильників туризму та активного відпочинку.

 

«Секрет гарних взаємин – не лише довіра»

«Дружба – це таке святе, солодке, міцне й постійне почуття, що його можна зберігати все життя, якщо, звісно, не намагатися просити грошей у борг».

(Марк ТВЕН).

 

Вовк – наввипередки з автобусом

Цими днями зателефонував житель Ратного Степан Марчук і розповів таку історію

Микола ДЕНИСЮК

— Я їхав вранці о 5-й годині автобусом Хабарище — Луцьк і почув, як водій Михайло Вітинюк каже пасажирам, що попереду біжить вовк. Сіроманець вискочив із боку Святого озера неподалік села Залухів і пробіг кілька десятків метрів. Потім різко звернув з дороги праворуч і подався до Вовчого лісу (його так назвали колись на честь хижаків).

І це не перша зустріч із ними у прикордонні з Білоруссю. Близько місяця тому рибалки на озері Волянському бачили 6 вовків, які переходили в бік Невіра. А останнім часом почали вчащати у села Щитинська Воля та Хабарище, де нападають на собак. Лісник Щедрогірського лісництва Ярослав Гурич повідав про те, що у нього пропали вже двоє псів. Сліди сіроманців йому доводиться бачити в лісі мало не щодня. Коли впаде свіжий сніжок, то видно, що підходять вони аж до села.

А найбільше їх в урочищі Шахрайове, що вже належить Білорусі. Спілкуючись зі своїм колегою із сусідньої держави, зокрема Повитівського лісництва, Ярослав Гурич чув, що там уже організовували облави на вовків. Минулого року вполювали шістьох. Але у Повиті вже не залишилося жодного мисливського собаки: поженуть звіра і стають поживою для хижаків.

с. Щитинська Воля, Ратнівського району.