Від відеозвернення материнського серця чужі плакали, а її ймовірна кровинка — ні
«Через 30 років мати почула звістку про сина, якого давно... похоронила». Так називалася стаття нашої журналістки Катерини Зубчук за 12 квітня про Антоніну Білокурову із села Велика Глуша Любешівського району (на фото), син якої Ігор три десятиліття тому пропав безвісти в Афганістані. Навесні цього року чи не всі вітчизняні ЗМІ повідомили, що в цій країні група українських геологів в одному з племен натрапила на чоловіка слов’янської національності на ім’я Амріддін, який у розмові з перекладачем називав слова «Волинь» та «криниця». Ожила надія, що це зниклий Ігор Білокуров
Щоб допомогти згорьованій поліській жінці, за справу одразу взялися голова Волинської обласної організації Української спілки ветеранів Афганістану Григорій Павлович, учасник експедиції, який і знайшов ймовірного Амріддіна-Ігоря, Андрій Кадун та генерал із Республіки Афганістан Дашти Ісмаель. Максимально сприяли пошукам представники обласної, центральної влади, силових структур обох країн, посольств.
І ось днями українська делегація повернулася з далекої країни. Та, попри сподівання, що цей візит розставить усі крапки над «і», насправді він приніс іще більше сумнівів та невідомості. Вся інформація, зібрана на батьківщині про Ігоря, не зовсім збігалася з тією, яку змогли дізнатися про Амріддіна. Навіть описані зріст, статура українця і ці ж характеристики невідомого чоловіка різнилися. Він не вимовив ні одного слова українською, ніяк не реагував на власні фото, відеозвернення матері… Під час останнього навіть загартований вояка Григорій Павлович не стримав сліз, а в Амріддіна — жодної реакції. Спеціалісти зауважують, що навіть при цілковитій втраті пам’яті, яка, вочевидь, мала тут місце, на такі речі повинна була б виникнути якась емоція, принаймні інтерес. А тут — байдужість. На пропозицію поїхати в Україну чоловік виявив бажання податися хіба що до Німеччини на заробітки.
Попри сподівання, що цей візит розставить усі крапки над «і», насправді він приніс іще більше сумнівів та невідомості.
Окремі ЗМІ звідкись взяли і вже активно поширили інформацію, що чоловік плакав, коли дивився на привезені з нашої країни фото, вимовляв «Україна», «мама», і що він уже повертається на батьківщину. Григорій Павлович, який безпосередньо був присутнім на цій зустрічі, в інтерв’ю волинському телеканалу заперечив такі факти, хоч би якими бажаними вони не були. І вкотре звернувся до журналістів із проханням дуже ретельно та відповідально перевіряти таку інформацію. Адже, крім сенсацій, вона приносить неймовірні переживання старенькій Антоніні Василівні, заради якої і триває уся ця операція.
Єдина надія в усій цій історії — на експертизу ДНК, котру проведуть найближчим часом. В афганця–слов’янина взяли зразки волосся, за якими і встановлять, чи є він Ігорем Білокуровим.
Інші деталі цієї історії — у четверговому випуску «Цікавої газети на вихідні».
