Завдяки Тетяні Яков’юк… «Ще не вмерла Україна»! - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 24.24 € 26.66
Завдяки Тетяні Яков’юк… «Ще не вмерла Україна»!

Пам’ятна дошка в Борисполі, де стояв будинок, у якому народився Павло Чубинський.

Фото uk.wikipedia.org.

Завдяки Тетяні Яков’юк… «Ще не вмерла Україна»!

І таке поєднання буває в нашому конкурсі – на те він й інтелектуальний, щоб боротись і шукати, знайти і не здаватись. Тобто здійснювати «вредное влияние на умы простолюдинов»

Але насамперед повторимо запитання, про відповідь на яке ми почали мову.

«Гарбуз із секретом» – 33 (2018)

Cпочатку процитуємо катрени чудової поетеси на ім’я Тетяна (прізвище не вказуємо, бо підкаже вам частину відгадки). Там, де стоять знаки питання, – пропущено слово (кожен «?» – одна буква).

*

Збереш по краплині мій дух,

Моє ????,

Усе, аж до крихти душі…

За те, що любила, за те, що летіла

За сиві, як дим, міражі.

*

Ще вчора серпень бігав

Між покосами

І ?? своїх шукали берегів…

А зараз ти – вже тінь чужої осені,

А я вже туга завтрашніх снігів.

*

Так обережно падав, падав сніг

І одягнув мене в незримий холод.

І одягнув. І вже й на серце ???.

І не спитав,

Чи хто йому дозволив…

*

???? твою втримаю в долонях

І не розіб’ю, ? не відпущу!

… Краплі ночі, – сонні та солоні, –

Згадують прелюдію дощу…

  Так-от: якщо ці слова скласти в певній послідовності (причому одне з них треба трансформувати, додавши префікс, і поставити у формі множини майбутнього часу), то вийде фрагмент із популярної в Україні пісні. Ви точно чули. Це, звісно, не «ой мамо, на свята я не була свята…» і не «піду я у садочок, наїмся черв’ячків…»

А найголовніше: у наш «чорний ящик» ми заховали світлину не того, хто її виконує, а автора слів пісні.

Чиє фото в «Гарбузі»?

Друзі, серед вас знайшлося 23 знавці, які влучно вставляли в катрени волинської поетеси Тетяни Яков’юк пропущені слова, дійшли до рядка «Душу й тіло ми положим (треба було трансформувати слово «ліг»)…» і відгадали, що в гарбузі ми заховали фото автора тексту українського славня Павла Чубинського (на світлині).

Але ж за правилами переможців має бути тільки два. Тому завдяки жеребкуванню, яке провів адвокат луцької юридичної фірми «Astrum» Максим Мохнюк, по 100 гривень отримають двоє представниць Волині: Тетяна Триндюк із села Адамівка Ратнівського району («Раніше у вашому конкурсі наша мама Людмила дійшла до правильної відповіді із сестрою Іриною, то тепер уже зі мною!») і Катерина Шворак із Радошинки, що на Камінь-Каширщині («За доброю завдяки вам традицією ми розгадуємо «Гарбуз» усією сім’єю!»). А ось на спеціальний приз – 150 гривень – не було жодної історії. Шкода…

Перед тим, як оголосити нове завдання, попросимо переможців надіслати на адресу редакції копії першої та другої сторінок паспорта та ідентифікаційного коду. Якщо з якоїсь причини попередні гравці ще не отримали призових, телефонуйте в Луцьк до Тамари Федорівни: 72-71-07. Але що номер вам здав Грицько Гарбуз – не зізнавайтесь. У жодному разі! Жартую, звісно…

«Гарбуз із секретом» – 36 (2018)

Його призначення – спочатку лікувати, а потім – допомагати, бути необхідним, захищати, інформувати. Щоправда, можна використати й за іншим призначенням. Як, на відміну від колоритного персонажа дідуся Крилова, і здогадалися зробити герої твору, у назві якого переплелися шедеври Толкіна та Чуковського. За допомогою цього предмета вони подавали сигнал побратимам великого друга України Джона Маккейна. Тому й точилася за нього кривава боротьба. Боюсь, що і ви б у неї включилися, якби опинились у ситуації героїв твору. Написав нам цей шедевр «золотий» тезка автора комедії про дивовижний сон літньої ночі та присвятив його своїм батькам…

І ваші батьки, найімовірніше, мають або мали цей предмет, бо він є у більшості наших осель. Щоб допомагати, бути необхідним, захищати, інформувати…

То що ми заховали в гарбузі?

Слово-відповідь треба надіслати до 10 вересня тільки у вигляді sms-повідомлення на номери: 0501354776 і 0672829775 (наприклад: «Піраміда», «Володар перснів», «Святослав Забуський»).

Увага: з одного номера можна відправляти лише одне sms! Цей номер і братиме участь у жеребкуванні при розіграші призових 200 гривень, якщо правильних відповідей буде більше двох.

А ще спеціальний приз – 150 гривень – отримає той, хто в листі на поштову адресу (43 025, Луцьк, просп. Волі, 13) чи електронну (tsikava.gazeta@gmail.com) найяскравіше опише, як шукав чи шукали правильну відповідь.

До зустрічі!

 

Це цікаво!

Чому полярники кладуть квіти авторові нашого Гімну

Пісню-вірш «Ще не вмерла Україна» Павло Чубинський (1839 – 1884) написав восени 1862-го

Наступного року, 17 січня, шеф жандармів, князь Василь Долгоруков дає розпорядження вислати Чубинського «за вредное влияние на умы простолюдинов» (за українську діяльність) на проживання в Архангельську губернію під нагляд поліції.

Як пише Вікіпедія, «через рік він оселяється в Архангельську, де працює судовим слідчим, потім секретарем губернського статистичного комітету, редактором губернської газети, чиновником з особливих доручень при губернаторі.

Президент Леонід Кучма протиснув у парламенті замість «Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля» слова «Ще не вмерла України і слава, і воля»…

Сім років у засланні в Архангельську українець Чубинський трудився на російську науку, зокрема написав праці про ярмарки в цьому краї та смертність на Архангельщині, про Печорський край, торгівлю в північних губерніях Росії, дослідив юридичні звичаї в них тощо.

Очолював експедицію з вивчення Печорського краю і Заполярного Уралу. За його ініціативою було відправлено експедицію навіть на Нову Землю (не випадково, що українські полярники, які їдуть на зимівлю в Антарктиду, покладають квіти до пам’ятної дошки Чубинського на будинку Другої київської гімназії, де він навчався). У 1869 році дістає дозвіл на повернення до України… Проте вже у 1876-му Павла Платоновича було вислано з Києва із забороною проживати в малоросійських і столичних губерніях»… 

Тільки 6 березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Державний Гімн України» зі словами першого куплета і приспіву пісні Павла Чубинського (славнем Карпатської України він став ще 1939-го, виконувався під час проголошення Акта Злуки 22 січня 1919 року). Щоправда, Президент Леонід Кучма протиснув у парламенті замість «Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля» слова «Ще не вмерла України і слава, і воля»…

Грицько ГАРБУЗ.