Перехитрив смерть, яка приходить на світанку - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 25.86 € 29.00
Перехитрив смерть,  яка приходить на світанку

Фото YouTube.com.

Перехитрив смерть, яка приходить на світанку

87-річний професор Анатолій Зільбер (на фото), до речі, уродженець Запоріжжя, який живе і працює в Карелії, у 1950-ті одним із перших в СРСР створив відділення інтенсивної терапії, став засновником медицини критичних станів. І з того часу лікар завжди починає свій робочий день до 4-ї ранку, бо саме о цій порі найчастіше помирають важкохворі пацієнти

У медінститут привело єврейське прізвище

Анатолію було 10, коли їхню сім’ю війна змусила переїхати із Запоріжжя до Ташкента. Там він із золотою медаллю закінчив школу, й у 1948 році зібрався вступати до Ленінградського політеху, щоб стати фізиком-ядерником. Однак у сталінські часи абітурієнту із прізвищем Зільбер туди було нічого й потикатися. Пішов, на радість батькам, які не мали навіть середньої освіти, у медінститут.

Тепер професор, усміхаючись, згадує, що з молодих літ зрозумів правдивість приказки «хто рано встає, тому Бог дає». Студентом встигав займатися науковою роботою і підробляти. Шоферував, працював на будівництві, сколотивши бригаду, яку назвали «Хохма» (з івриту перекладається — ​«мудрість»), грав у ресторані у джаз-бенді. І вже тоді почав збирати матеріали про лікарів, які прославилися в інших сферах діяльності. Тепер їх називають модним словом «труенти». На сьогодні Анатолій Зільбер має грунтовні досьє на понад 3500 медиків, які були главами держав, відомими діячами, винахідниками, досягли великих успіхів у мистецтві, економіці… Про найяскравіших особистостей — ​лікарів-труентів — ​він видав книгу.

Через зміни геомагнітної обстановки в певний час доби (приблизно о 4-й ночі) у всіх людей відзначається нестабільність життєвих функцій (збої дихання, серцебиття і т. д.). 

Після закінчення навчання молодого спеціаліста скерували в Карелію. У Петрозаводській республіканській лікарні Анатолій Зільбер розпочав трудову біографію хірургом. Захоплювався Пироговим, за його прикладом постійно прагнув удосконалювати свій професійний рівень. Вечори проводив у бібліотеці, діставав з-за кордону спеціальну медичну літературу. Так і зацікавився анестезіологією та створив у Петрозаводську першу в СРСР службу інтенсивної терапії.

В усьому винні наші біоритми

Молодого лікаря дуже часто викликали вночі до важких пацієнтів. Зільбер проаналізував дані з різних медичних закладів і побачив, що в усіх лікарнях пік смертності припадає приблизно на 4-ту годину ранку. Щоб змінити ситуацію, у своєму відділенні він організував роботу так, аби у цей період медики могли приділити хворим максимальну увагу. І сам узяв за правило щодня починати робочий день задовго до світанку.
Тепер у 87-річного професора Анатолія Зільбера часто беруть інтерв’ю, цікавляться, як вдалося йому з таким незвичним графіком роботи зберегти до поважного віку працездатність. «Мабуть, мені дісталися добрі гени», — ​пояснює лікар. Зіграло роль і те, що Анатолій Зільбер здавна зацікавився теорією хронобіології, наукою про біоритми, про вплив геомагнітної ситуації на організм.

«Спостерігаючи за хворими, я зрозумів, що через зміни геомагнітної обстановки в певний час доби (приблизно о 4-й ночі) у всіх людей відзначається нестабільність життєвих функцій (збої дихання, серцебиття і т. д.). Здорові цього не помічають, а люди, які перебувають у критичному стані, йдуть із життя. Щоб не допустити цього, ми стали проводити таким пацієнтам профілактичну терапію о 3.00–3.30. Трохи змінивши графік чергувань лікарів і медсестер, змогли знизити смертність в кілька разів», — ​розповідав професор.

Як відомо, торік троє американських учених отримали Нобелівську премію за дослідження механізму роботи внутрішнього «годинника» в живих організмах. Проте нові відкриття в галузі хронобіології у практичній медицині застосовують рідко. Очевидно, охочих наслідувати приклад невсипущого професора Зільбера є небагато.

Оксана КРАВЧЕНКО