Курси НБУ $ 39.22 € 42.37
Її руки знімали біль  навіть президентові Віктору Ющенку

Спілкування з природою допомагає Валентині Василівні відновлювати сили після напруженої роботи.

Фото Олександра ДУРМАНЕНКА.

Її руки знімали біль навіть президентові Віктору Ющенку

Відомій у Луцьку масажистці Валентині Приймачук доводилося рятувати від проблем із хребтом і нардепів, і олігархів. Кажуть, навіть колишній глава держави Ющенко під час приїзду на Волинь скористався її послугами. Та про це розповідати жінка не хоче. Запевняє: «З ким би не працювала, викладаюся на всі сто»

А почалося все з лазні

У перші роки після одруження Валентина Василівна з чоловіком винаймали квартиру, де не було ванни. Ходили у лазню. Якось незнайома жінка, яка парилася поруч, попросила пані Валентину потерти їй спину. Скаржилася: «Скрутило так, що не можу рук підняти».

—   Я відмовити не могла, взялася розтирати, як уміла. А наступного разу та пенсіонерка ждала мене, тримаючи п’ять карбованців, — ​зі сміхом згадує наша співрозмовниця. — ​Сказала, що після мого «масажу» вона кілька днів не відчувала болю. На той час, коли квиток у лазню коштував 50 копійок, п’ять карбованців — ​то були великі гроші. І я погодилася ще кілька разів порозтирати їй спину. Жінка дякувала, а потім привела ще й свою подругу. Це й спонукало мене записатися на курси масажистів. 

Так Валентина Василівна знов повернула на той шлях, з якого вона в юності зійшла. Після школи вступила до медучилища, повчилася трохи — ​і покинула, бо здалося, що не в свої сани сіла. Тепер же довелося повторно засісти за підручники з анатомії. Лікар-«мануальник», який вів курси масажу, спостерігаючи за Валиними руками, дивувався, звідки у неї це вміння. А їй нова робота настільки сподобалася, що й не уявляла тепер себе в іншій професії.

Але доля підготувала у той час Валентині Приймачук важке випробування. «Навіть якщо станете на ноги, про роботу масажиста мусите забути», — ​прогнозували лікарі. Вона впала в шахту ліфта у недобудованому будинку вслід за донечкою. Про це 20 років тому писали газети, говорили у місті. Валентина Василівна воліє забути той жахливий день, коли, почувши страшну звістку про єдину дитину, бігла на порятунок — ​а за якусь мить і сама летіла головою вниз у провалля. 

— Три місяці повної нерухомості, невідомість, тривога — ​і згадувати страшно,  — ​зізнається жінка. — ​Я лежала у міській лікарні, донька — ​в дитячій. Пекли пролежні, але ще більше боліло серце за рідну кровинку. Мама привезла із села спеціально пошитий матрац, наповнений насінням льону, щоб моя спина не стала суцільною раною. Адже лікарі не гарантували, що я взагалі стану на ноги. Коли чула в коридорі перестук жіночих каблучків, думала: «Чи знає ця дівчина, яка вона щаслива?» Тоді ж дала обітницю: «Боже, якщо я зможу ходити — ​цінуватиму і своє здоров’я, й іншим допомагатиму».

Нам треба вчитись у китайських бабусь

Повернувшись з донькою із лікарні, пані Валентина не могла без підтримки чоловіка навіть піднятися з ліжка. Руки від найменших навантажень набрякали, ноги на рівному місці підкошувалися. Але жінка не здавалася.

— Я випробувала на собі всі методи лікування, про які десь чула або читала. Шукала порятунку в нетрадиційній медицині. Дуже вдячна цілительці Тетяні Ляховій, яка вселила віру в одужання, в бажання пізнати себе. Шкода, що вона тепер в Ізраїлі. Зацікавилася тоді й китайською медициною. Познайомилася з покійним уже лікарем Годованцем, який практикував голковколювання. Коли стало легше, після сеансів просилася в помічниці до нього, щоб, працюючи разом, пізнати секрети акупунктури, — ​згадувала співбесідниця.

Наполеглива праця над собою допомогла їй відновити здоров’я і повернутися у професію. Відвідувачі лазні, де Валентина Приймачук упродовж багатьох років працює масажистом, із вдячністю розповідали не тільки про її вміння лікувати, випрямляти зігнуті спини, а й про здібності психолога, психотерапевта. Почули ми, зокрема, й такі слова:

Там 90-річні бабусі граціозно виконують такі рухи «пташиних танців», які я, чесно кажучи, повторити не змогла, хоч і дуже старалася.

— Валя завжди вислухає, дасть пораду, порекомендує відповідну літературу. Тож після сеансу масажу не тільки тіло, а й душа звільняється від тягаря. 

Щоб удосконалити свою майстерність, наша героїня їздила до Китаю, придивлялася там до роботи справжніх майстрів масажу, вчилася комплексного підходу до реабілітаційної допомоги.

— Що найбільше вразило у Пекіні? Те, як там люди дбають про здоров’я. Зранку усі парки, подвір’я і навіть узбіччя доріг стають спортмайданчиками. Жителі масово виходять на вулицю і разом роблять гімнастичні вправи. Там 90-річні бабусі граціозно виконують такі рухи «пташиних танців», які я, чесно кажучи, повторити не змогла, хоч і дуже старалася, — ​ділилася жінка враженнями від поїздки в Піднебесну.

Використовує Валентина Василівна різні методики в роботі, оригінальні китайські апарати й прилади, постійно навчається. І для сім’ї, для онуків знаходить час, і для друзів. Часто буває у Камінь-Каширському районі в батьків.

— Запитували про моїх клієнтів-пацієнтів? Найголовніший із них — ​мама. Їй 80, а вона завжди цікавиться новинками у сфері оздоровлення і сама прагне бути у формі, й татові масаж робити навчилася. Коли приїжджаю у рідне Сошичне, то набираюся там сил, — ​каже жінка.

Себе Валентина Василівна називає щасливою людиною, бо пережиті випробування навчили її цінувати кожну мить життя, радіти улюбленій роботі, людям, сонцю, квітам… А ще – ​віддавати частинку душі всім, хто потребує допомоги й підтримки.

Telegram Channel