«Бункер Сталіна» і сьогодні може захистити навіть від атомної бомби

У підземеллі — ​36 кімнат

Коли вперше побував у цьому музейному комплексі, то був вражений побаченим та поцікавився в екскурсовода: хто ж і як довго будував ці галереї та підземні ходи? Скільки потрібно було докласти зусиль, титанічної праці, щоб у суцільній гранітній скелі продовбати тунелі.

Отож, як дізнався, у 1930–ті роки в центрі Коростеня, над річкою Уж, розпочалося спорудження суперсекретного підземного об’єкта, що для міцності зверху захищений замаскованими металевими сітками. Керував будівництвом командного пункту військовий інженер Василь Косарєв, який використав стародавні древлянські підземелля у гранітних скелях. На думку фахівців, ще й нині бункер здатен витримати ядерний удар величезної сили. Товщина стін — ​півтора метра бетону, 18 метрів скелі й 20 — ​глиняного насипу.

Через масивні ковані двері спускаємося в підземні лабіринти — ​на вході санпропускник. «Скеля» насправді приголомшує своїми масштабами. Величезний тунель завдовжки 156 метрів, у якому 36 кімнат. Усього в бункері могли місяць автономно та комфортно проживати дві тисячі військових. А встановлена система вентиляції настільки досконала, що навіть без опалення стабільна температура повітря в усіх приміщеннях +16 градусів. Водопостачання об’єкта — ​з джерела в самій скелі. Фахівці так і не змогли встановити, куди витікає каналізація. Два дизель–генератори забезпечували бункер електроенергією.

Досі користуються німецькими архівними даними — ​збереглися схема і фотографії, зроблені нацистськими військовими інженерами під час окупації Коростеня в роки Другої світової війни.

Нині достеменно відомо, що цей об’єкт триповерховий. Однак доступний для екскурсій і вивчений дослідниками лише другий. Верхній коридор завдовжки 200 метрів, але вхід туди замурований. А про нижній поверх розповідають, що він розміщений на глибині 70 метрів — ​під товщею граніту і дном річки Уж.

На особливу увагу заслуговує якість виконаних робіт у бункері, а механізми тих часів і досі в робочому стані.

Протигази для корів та коней

У підземних кімнатах нині облаштовано унікальні експозиції. Для прикладу, тут діє єдиний в Україні музей протигазів, є навіть засоби захисту для коней та корів, виготовлені ще в роки Першої світової війни. В окремому приміщенні розташовано вузол зв’язку. Як розповідає екскурсовод, у спеціальному комутаторі — ​68 телефонних номерів. Був прямий зв’язок із Москвою. Кабель прокладали на глибині 14  –16 метрів під землею.

Об’єкт «Скеля» зберігає чимало таємниць. Робота дослідників ускладнюється тим, що немає документів, які б могли відповісти на всі питання. Якщо до початку російсько–української війни наша держава не отримала жодної відповіді з московських архівів на численні запити, то нині й взагалі нам нічого не повідомлять. Тому науковці досі користуються німецькими архівними даними — ​збереглися схема і фотографії, зроблені нацистськими військовими інженерами під час окупації Коростеня в роки Другої світової війни. На одному знімку — ​кімната з дорогими шкіряними меблями. На підлозі — ​дубовий паркет, на стінах — ​картини. З кабінету є запасний вихід на вищий рівень. Нині можна лише здогадуватися, для кого все це готували. Деякі історики припускали, що для самого Сталіна, адже опікувалися об’єктом не прості військові, а окремий 55–й спеціалізований полк НКВС. Та й вузловий залізничний центр Коростень мав ідеальне розташування — ​прикордонне місто, звідси пряма дорога на Київ, Варшаву та Берлін. Цей бункер — ​чудово захищений об’єкт, звідки можна оперативно керувати військами. Всі роботи в ньому виконано на найвищому рівні у засекреченому режимі.