«Проживши три чверті свого життя поза межами Батьківщини, я завжди і всюди представлявся: «Богдан Гаврилишин, українець» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.76 € 31.73
«Проживши три чверті свого життя поза межами Батьківщини, я завжди і всюди представлявся:  «Богдан Гаврилишин, українець»

«Все, що я зробив у житті, я починав із мрії. Надзвичайне — можливе, якщо ви лише відчуваєте цей стан».

Фото prometeus.org.ua.

«Проживши три чверті свого життя поза межами Батьківщини, я завжди і всюди представлявся: «Богдан Гаврилишин, українець»

Він — ​не просто великий українець, він — ​дуже великий українець, вартий тисячі доземних уклонів за те, що, зумівши піднятися так високо завдяки розуму і працездатності, до останку намагався змінити життя на своїй Батьківщині. А ще мріяв… трансформувати світ! «Одного разу мати дала бутерброди з домашньою шинкою до школи. Побачивши, якими очима на мене дивилися мої однокласники, я поділив бутерброди на маленькі частки... Так вперше в житті відчув, що отримую набагато більше задоволення, коли ділюся чи щось віддаю»

19 жовтня 1926 року Богданчик став четвертою дитиною у селянській сім’ї на Тернопільщині. Батько під час Першої світової війни побував в Італії, Австрії і зробив висновок, що люди на Галичині такі бідні через неосвіченість. Тому діти Дмитра Гаврилишина вчилися. Але прийшла нова війна. Богдан і частина родини потрапили у німецький трудовий табір. У Радянський Союз із такою віхою в біографії ліпше було не вертатися, тому емігрували за океан.

У Канаді молодий Богдан Гаврилишин працював лісорубом і барменом. Але хотів до університету, а для цього мусив знати англійську. Він знайшов словник, з якого щодня вивчав по 40 слів. Вступ хлопця на авіаційне відділення преса оцінила як сенсацію — ​надрукувала фото під заголовком «Лісоруба–переселенця прийняли в університет Торонто». (По закінченні другого курсу він одружується зі студенткою Леонідою, з якою щасливо проживе у шлюбі 66 років. У сім’ї троє дітей і шестеро внуків.)

«Моє ім’я було на першому місці серед 96 випускників курсу. З гордістю написав про це батькові. Отримав відповідь: «Дуже добре, синку, але чув, що деякі люди навчаються далі».

Гаврилишин–менший захопився ще й менеджментом. Зробив блискучу економічну кар’єру, був почесним доктором у семи університетах Канади, очолював Міжнародний інститут менеджменту в Женеві, консультував великі міжнародні компанії та уряди південноафриканських і азіатських держав, читав лекції у 89 країнах!

Аргентинці вважають, що цей українець змінив хід історії їхньої країни. У 1982 році він переконав авторитарний режим провести вибори: «Я намовив мілітарну хунту передати владу назад цивільним. При тій військовій диктатурі було погано в Аргентині: і політично, і в’язні були, тортури. Економічно вони не знали, як керувати країною».

Хто вміє робити революції, не має знань і навичок для управління повсякденним життям держави…»

Одна з найбільших заслуг Гаврилишина у світі — ​він був співзасновником форуму з менеджменту в Давосі, який із часом перетворився на відомий економічний форум.

Завдяки йому з проголошенням незалежності в Україні з’явилися Міжнародний інститут менеджменту, а також благодійний фонд «Відродження». Богдан Гаврилишин почав багато часу проводити у Києві, був радником першого Президента, чотирьох прем’єрів і головою дорадчої групи президії парламенту. Також сприяв відновленню в Україні молодіжного руху «Пласт», членом якого був іще до війни.

Гаврилишин продав усе майно і заснував фонд свого імені — ​так інвестував в українську молодь. Вважав, що треба створити критичну масу громадян, які стануть справжньою елітою і трансформують державу. У рамках його програми «Молодь змінить Україну» розумні хлопці та дівчата у найрозвинутіших державах вивчали, як будувати фінансову, освітню та інші системи країни.

«Україна потребує тотальних змін і трансформацій, а не революцій. Бо ті, хто вміє робити революції, не мають знань і навичок для управління повсякденним життям держави…» «Знаєте, я старий чоловік, перехворів усіма хворобами, переніс із десяток операцій. І це спілкування з такими нат­хненними молодими українцями дає мені можливість мріяти і жити в майбутньому. Я живу в майбутньому. Я щаслива людина».

А ще він хотів поліпшити світ: «Мрія трансформувати Україну — ​це є добре. Але, окрім цього, потрібно трансформувати світ. Бо він у жахливому стані: різні війни, конфлікти між бідними й багатими. Це не кажучи про стан екології та зміну клімату. Світ має перейти на нову парадигму — ​шукати співпраці замість жахливої конкуренції на всіх рівнях».

Важливі факти

  •  Богдан Гаврилишин пішов у засвіти 24 жовтня 2016 року вранці у своїй київській квартирі у віці 90 літ. Його прах перевезли до Швейцарії.
  •  Гаврилишин — ​автор понад 100 статей з проблем менеджменту, освіти в галузі менеджменту. Він написав книги «Дороговкази в майбутнє. До більш ефективних суспільств» (1980) і «Залишаюсь українцем» (2011). Перша набула світового визнання і видана вісьмома мовами.
  •  Він запровадив нові курси, які викладав особисто: з креативності, синектики, міжнародного бізнесу, геополітики. Дуже цікавився інструментами поліпшення як особистої ефективності, так і ефективності соціальних груп, компаній та країн.
  •  Був активним членом Все­української скаутської організації «Пласт». З часу його смерті у ній щороку вшановують пам’ять Гаврилишина — ​«пластуна з 80–річним стажем».

Джерело: ua.112. ua,
dyvys. info, gazeta. ua, delo.ua, pravda.com.ua, plast.org.ua
.

Він був «пластуном із 80-річним стажем».
Він був «пластуном із 80-річним стажем».