Підсумок 2018–го: подія року – Томос, політик № 1 – Порошенко

То Петя не збирається віддати булави Юлі?

Принаймні, результати грудневого загальнонаціонального соціологічного дослідження, проведеного фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова, додали оптимізму Президенту і його команді

«Головним у 2018 році в Україні, беззаперечно, було визнано надання Томосу (це зазначило 24% громадян). Далі йдуть введення військового стану (17%), інцидент у Керченській протоці (9%), продовження війни (7%), – зазначають соціологи.

Головною політичною подією 2018-го в світі визнано протести у Франції (7%). Далі йдуть посилення санкцій проти Росії (4%), події у Вірменії (3%), інцидент у Керченській протоці (3%).

Політиком 2018 року 16% населення, як і торік, назвали Петра Порошенка (у 2017–му — 10%).

Політиком 2018 року 16% населення, як і торік, назвали Петра Порошенка (у 2017–му — 10%). Далі йдуть: Юлія Тимошенко (12%, торік – 6%), Олег Ляшко (6%, у 2017–му – 5%), Володимир Зеленський (5%, торік взагалі не був названий), Юрій Бойко (4%, у 2017–му – 1,5%). 25% громадян не вказали жодної кандидатури (минулого року – 43%).

Заяв від Юлії Тимошенко, що це останнє опитування сфальшоване, ми ще не зустрічали. Хоча можемо уявити, що тепер біля ялинки, як у тій пісні, «а вона, а вона сидітиме сумна…» Тим паче, що в новорічну ніч і Вова Зеленський захотів позмагатися з ними за президентське крісло.

 

Заради нашого «благополуччя» вони готові розпрощатися зі своїми 2,5 мільйона гривень

Що треба знати про вибори Президента України-2019

Висунення кандидатів у президенти: з 31 грудня 2018 року до 4 лютого 2019 року.

Закінчення реєстрації претендентів на українську булаву: 9 лютого 2019 року.

Грошова застава для кожного з кандидатів: 2,5 мільйона гривень (повертається тільки в разі перемоги на виборах або виходу до другого туру, гроші решти претендентів йдуть до Державного бюджету.)

Дата президентських виборів: 31 березня 2019 року.

Дата президентських виборів: 31 березня 2019 року.

Оголошення результатів виборів: до 10 квітня 2019 року.

Дата ймовірного другого туру президентських виборів: 21 квітня 2019 року.

Оголошення результатів другого туру: до 1 травня 2019 року.

Інавгурація президента: до 3 червня 2019 року.

 

Лукашенко подарував Путіну бульбу. Чи заодно й Білорусь?

Напередодні Нового року Бацька і очільник Кремля зустрічали аж двічі

Чим викликані такі часті побачення? За чутками, Москва з допомогою шантажу вимагає від Лукашенка або дати добро на приєднання Білорусі до Російської Федерації і створення «союзної держави», або взагалі піти з влади. Судячи з усього, Бацька вже прийняв рішення. Раз Путін знову погодився із ним зустрітись.

І 29 грудня на камери вони обнімались, ніби найкращі у світі приятелі. Більше того, Александр Лукашенко подарував Володимиру Путіну… чотири мішки картоплі. Про це розповіла прес–секретар білоруського лідера Наталія Ейсмонт в ефірі каналу «Білорусь 1».

І 29 грудня на камери вони обнімались, ніби найкращі у світі приятелі.

«Найкраща, суперелітна картопля з президентського городу», – сказала вона, наголосивши, що це був не один сорт картоплі, а чотири. «Якась призначена для смаження, якась – для дерунів, якась – для пюре, щось – для запікання і відварювання. Там усе було підписано».

Ейсмонт також пригадала, що під час свого минулого візиту в Росію Лукашенко привіз Путіну сало.

А нам здавалося, що цього разу не тільки бульбу, а й і Білорусь. І не помилися. «Республіка Білорусь та Російська Федерація пройшли непростий шлях, але сьогодні з упевненістю можна говорити про те, що союз двох народів відбувся…», — незабаром цитувала прес–служба слова Олександра Лукашенка про «волю білорусів і росіян до єднання». Бо інакше Путін не погодився б на обійми. А його обійми і поцілунки, відомо, — тільки смертельні. Напевно, це усвідомив і Бацька, бо в новорічному привітанні до білорусів несподівано заявив: «Пам’ятайте: ніхто, ніколи і ніде не любитиме і не берегтиме вас так, як вдома».

 

Ангел–рятівник єврейських дітей прожив 108 років

У Парижі помер герой французького руху спротиву Жорж Луанже (на фото), який під час Другої світової війни врятував понад триста єврейських малюків

 Він народився у юдейській родині у Страсбурзі. У 1940 році служив у французькій армії й потрапив до рук нацистів, проте через біле волосся та сині очі його не сприйняли за єврея й помістили до звичайного табору для військовополонених.

Один із методів порятунку дітей, вигаданий Жоржем Луанже, пов’язаний був із футболом. Він знайшов тренувальне поле просто біля кордону з нейтральною Швейцарією та привозив туди дітей на заняття.

Біля майданчика були високі прикордонні огорожі, але там не завжди стояла охорона. Коли малюки грали у футбол, він кидав м’яча у бік огорожі й просив їх принести «кулястого». При цьому частину дітей намовив швиденько перебігати кордон й тікати у Швейцарію.

Загалом вважається, що Жорж Луанже під час Другої світової війни врятував щонайменше 350 дітей.

Інший метод порятунку — перевдягати їх у траурний одяг та відвозити на цвинтар біля швейцарського кордону. По драбинці могильників малята перелазили через високу стіну цвинтаря і швидко опинялись на території Швейцарії.

Загалом вважається, що Жорж Луанже під час Другої світової війни врятував щонайменше 350 дітей.

Бачите, разом із нами на землі жив святий. «Не бійтеся бути святими!» — закликав нас і Іван Павло ІІ, спонукаючи до добрих справ.