«А в криївці вогко, ні куті, ні сіна, А в селі Святвечір — ждуть, напевне, сина…» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.01 € 30.55
«А в криївці вогко,  ні куті, ні сіна, А в селі Святвечір — ждуть, напевне, сина…»

Бійця УПА вітають ​князь і гетьман. Місця і часу видання не вказано. Автор невідомий. На звороті є такий надрук чотирма мовами — ​українською, англійською, французькою та німецькою: «Поштова листівка. Post card — ​Carte postale — ​Postkarte».

istpravda.com.ua.

«А в криївці вогко, ні куті, ні сіна, А в селі Святвечір — ждуть, напевне, сина…»

Як то — ​зустрічати велике свято не з рідними, з якими з малих літ звик ділити різдвяну кутю, сидіти не у теплій хаті за столом, накритим святешним обрусом, а під засніженою землею — ​за наспіх збитими колодами, але з великою вірою в Бога і в Україну? Так сталося, що тепер на це питання можуть дати відповідь воїни Збройних сил України. Колись на нього собі відповідали воїни Української повстанської армії, армії виняткової, бо вона передувала державі.

Сині кучугури, пролягли хуртечі,

І на землю грішну опустився вечір.

Опустився тихо, щоб оголосити,

Як у Вифлиємі народивсь Спаситель.

А в криївці вогко, ні куті, ні сіна,

А в селі Святвечір — ждуть, напевне, сина.

Фрагмент колядки,
складеної невідомим повстанцем

Солдати УПА свято вірили у Божі провидіння, опіку і благословення. Хрестилися, колядували, тамуючи непрохану сльозу, а хто мав хист до малювання — ​брався за Різдвяні листівки.

І до сьогодні вони збереглися. Творили їх трьома способами: мальовані від руки, віддруковані на машинці або ж привезені з–за кордону.

Руслан Забілий, кандидат історичних наук, генеральний директор Національного музею–меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» у Львові, відзначив якось, що «в умовах підпілля листівки були одним із засобів, який у бойові будні повстанців вносив незбагненну Різдвяну містерію». Науковець розповів, що підпільні друкарні не мали можливості виготовляти їх на високому технічному й мистецькому рівні. Тому часто друкували на друкарських машинках, прикрашаючи узорами із комбінацій літер або нескладним малюнком та вітальним текстом. Виконувались вони двома–трьома кольорами.

А ось листівки, створені активістами діаспори, виглядали зразково: багатообразні, мали яскраві кольори і були на якісному папері.

Найчастіше на листівках, окрім повстанців, зображали першу зорю на нічному небі, ангела, свічу та підписували «З Різдвом Христовим!» чи «Христос рождається!». 

Найчастіше, окрім повстанців, зображали першу зорю на нічному небі, ангела, свічу та підписували «З Різдвом Христовим!» чи «Христос рождається!». На багатьох був такий малюнок — частина вояків вечеряє чи колядує, а один стоїть на чатах. Ними зазвичай повстанці вітали селян, передавали рідним чи коханим як знак того, що вояк живий і про них пам’ятає. Віддруковані за кордоном в основному поширювали серед діаспори, що допомагало збирати гроші на боротьбу в Україні. Для підпільників їх теж привозили, але небагато.

Сам факт творення різдвяних листівок повстанцями свідчив про те, як трепетно ставилися вони до цього свята. Зокрема, згадував це і командир УПА Степан Стебельський: «Мені припаде сьогодні бути батьком при вечері. Заздалегідь виходжу на бункер, щоб приготовити дідух та сіно, яких давніше стрільці привезли з села. Входячи до бункера, я привітав усіх вісткою: «Христос рождається!», а всі відповіли: «Славіте Його»! Коли я розстелював солому на причі, а хорунжий Мирон — ​палатки та укладав часник, просфору і свічки, в бункері була цілковита тиша. Лиця стрільців не були сумні, але сльози текли по них. Вони були поважні, святочні і грізні».

Ще один спогад про повстанський святвечір 1947 року у лемківських лісах належить Володимиру Тютюну (псевдо Блудний): «Помолилися ми біля ялинки, прикрашеної шишками, і сіли до святої вечері. Не було дванадцяти страв, родини, але була віра і завзяття, була коляда, що єднала нашу повстанську родину…»

Матеріал підготовлено з використанням інформації сайтів istpravda.com.ua, baitsar.blogspot.com, neskorena–nacia.com.ua

Листівка до Нового року намальована олівцями. Місце, час видання і автор невідомі.
Листівка до Нового року намальована олівцями. Місце, час видання і автор невідомі.
Майже на кожній листівці — ​Віфлеємська зоря. Коментар Центру досліджень визвольного руху: «Листівка видана у 1947 р. Пресовим Бюро закордонного представництва Української головної визвольної ради. Художник не відомий. Місце видання невідоме».
Майже на кожній листівці — ​Віфлеємська зоря. Коментар Центру досліджень визвольного руху: «Листівка видана у 1947 р. Пресовим Бюро закордонного представництва Української головної визвольної ради. Художник не відомий. Місце видання невідоме».

 

Дуже зворушливий малюнок: скромна святкова вечеря, недогарок свічки, чатовий і малесенька надія у небі. Листівка мала чистий зворот без надруків та подільних ліній. Місце, дата і видавець невідомі.
Дуже зворушливий малюнок: скромна святкова вечеря, недогарок свічки, чатовий і малесенька надія у небі. Листівка мала чистий зворот без надруків та подільних ліній. Місце, дата і видавець невідомі.