«Миколаї всі святі, поверніть його мені, і не треба більш нічого дарувати!» (Відео) - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 25.82 € 28.98
«Миколаї всі святі, поверніть його мені, і не треба більш нічого дарувати!» (Відео)

Зиновій Медюх: «Якщо душа відкликається, то народжуються такі пісні».

Фото: day.kiev.ua.

«Миколаї всі святі, поверніть його мені, і не треба більш нічого дарувати!» (Відео)

Кілька років тому Україна завдяки учаснику АТО Зиновію Медюху зі Стрия отримала цю зворушливу пісенну історію

«Добрий вечір тобі, пане господарю!» — ​і слідом лунає «В хаті в нас когось бракує, діти, тато наш воює, молимось, щоб повернувся він!..» Важкий і тривожний час, коли поряд зі столітніми текстами вітальних колядок чути нові пісні, народжені війною.

Про їх автора українці вперше дізнались ще взимку 2014- го. 55-річний Зиновій Медюх під час Революції гідності без вагань поїхав до столиці. Спершу ходив на всі пікети, а потім його гітара, яку привіз із дому, знайшла ширшу аудиторію:

— Сцена — ​це був мотор! Мікрофони, слово і пісні — ​це все, що працювало. Хоч як би там дорікали Руслані: дискотека, дискотека. А що було робити? Скільки народ буде слухати спікерів? Що можна було ще придумати, як не піснею підтримати?

Коли коменданти наметового містечка складали список чергування на варті, запитав, коли найважче. Сказали, що вночі, години з 4-ї до 5-ї. То запишіть, що тоді буде Зеник.

На афішах так і писали відтоді:  «5-та година — ​Зеник». У мирному житті він був підприємцем, утримував тенісні корти у рідному Стрию, що на Львівщині.

Зиновій гідно відстояв на барикадах поруч із удвічі чи й утричі молодшими побратимами. Колоритного чоловіка з сивиною і незрівнянною стрийською говіркою впізнавали ще й завдяки гітарі. Завжди чергував разом із нею. Грати навчився ще школярем.

Це пісня-подяка всім, хто став на захист української землі, хто на передовій, а хтось, як пенсіонерка, ніс 10 гривень на армію, чи дівчинка, яка плела стрічку...

Коли розпочалася війна, записався добровольцем у Національну гвардію. На передову його не взяли, бо не проходив за віком. Тож допомагав солдатам чим міг. І ще співав. Твори писав сам, мав чималий доробок ще у довоєнний час. Каже, доки суспільство реагує на пісню, доти воно живе. На його рахунку сотні концертів і для військових, і для цивільних Донбасу.

— Замість автомата взяв гітару, і це не менш потужна зброя — ​вона сильно б’є, — ​говорить бард.

У перший рік війни багато творів писалося буквально за лічені години. Не міг мовчати, от і народилися «Молитва на Різдво», «Дівчина з майдану»… Мудрих слів і сюжетів автор не шукав. Писав про те, що бачив, від чого плакав, що не покидало його думок. «Молитву» створив якраз перед Різдвяними святами, коли повертався з передової.

— Їхав додому і думав про всіх тих хлопців, які залишаються захищати нашу землю і при мінус 10–20 градусів, у той час, коли на мирній території всі родинами збираються за святковими столами, — ​пригадує чоловік. — ​Їм у першу чергу ця пісня і присвячується.

У «Молитві на Різдво» йдеться про те, що дівчинка Оленка, яка чекає свого тата із війни, просить у Миколая та у всіх святих одного — ​аби батько повернувся живим. І сила щирої дитячої молитви оберігає та захищає воїна. Таких Оленок автор особисто бачив багато, і то тільки в себе на батьківщині. А скільки їх у всій Україні? Десятки? Тисячі?

«Молитва на Різдво» у виконанні Зиновія Медюха, співачки Оксани Мухи та «Піккардійської терції» увійшла до проекту «Пісні війни».

«Молитва на Різдво» у виконанні Зиновія Медюха, співачки Оксани Мухи та «Піккардійської терції» увійшла до проекту «Пісні війни».

А «Дівчину з Майдану» Зиновій називає піснею-подякою:

— Вона почала писатися під Дебальцевим, куплет за куплетом, коли проїжджав АТО, коли бачив, як із наших кедів і кросівок виростає армія, наскільки люди цим перейнялись, що перейшло в душі. Якщо душа відкликається, то народжуються такі пісні, навіть у дорозі, там, де бачиш події. Це пісня-подяка всім, хто став на захист української землі, хто на передовій, а хтось, як пенсіонерка, ніс 10 гривень на армію, чи дівчинка, яка плела стрічку. Коли дівчина зрозуміла, що її воїн — ​захисник не лише Донбасу, а її хати, землі. Це зміст нашого життя, те, що ми пережили в такий спосіб і показали, що можемо, готові пережити.

І «Дівчину», і «Молитву» слухачі враз підхопили і почали передавати одне одному. Її розуміли і діти, й дорослі, і чоловіки, й жінки. Мабуть, якраз так творчість із авторської стає народною. Сам Зиновій популярність своїх творів убачає в одному — ​вони близькі та зрозумілі людям. Навіть Президент висловив захоплення проникливими творами стрийського артиста.

А Зеник і далі пише про все, що в його душі. Про козацтво, Майдан, Україну. Каже, що головне — ​подати свою творчість щиро, не зважати чи заплатять тобі за виступ, чи ні:

— Найголовніше, щоб ти подав. Якщо ти щось хочеш донести, маєш це донести щиро, а якщо не можеш, то сиди і не показуй себе.

На часі

Зиновій Медюх про вибори:

«Ми не виробили нові політичні правила. Замість ринкової економіки прийшла ринкова політика. От як у світі: коли береш участь у виборах і прийшов у школу з комп’ютером, то ти вже сидиш у тюрмі. А у нас у школі як: «Ви нам туалет дасте?» — ​«Дамо» — ​«Ну то ми за вас будемо голосувати». Або голосую за Миколу, бо він мого сина чи внука на роботу взяв. Або: «Доню, ти працюєш там?» — ​«Працюю, мамо». — «Все, голосуємо тільки за Івана!» — ​«Чому?» — ​«Бо то файна політична сила, дочка там працює».

Молитва на Різдво

На Різдво, на Святий Вечір
Позбиралася малеча,
Мати кутю вже поставила  на стіл…
В хаті в нас когось бракує —
Діти, тато наш воює,
Молимось, щоб повернувся він!..
Молимось, щоб повернувся він!..

Приспів
Та молитва на Різдво
Збереже в бою його.
І Оленка зачекалась
Свого тата:
Миколаї всі святі,
Поверніть його мені,
І не треба більш
Нічого дарувати!
І не треба більш
Нічого дарувати!

Богородице Маріє,
Чорний вітер з Сходу віє,
Хочу я, щоб оминув він
Нашу хату!
Наш Івасик народився,
В нього зубчик лиш пробився,
Він ні разу ще не бачив
Свого тата!
Він ні разу ще не бачив
Свого тата!

Приспів
Та молитва на Різдво
Збереже його в АТО.
І Оленка зачекалась
Свого тата:
Миколаї всі святі,
Поверніть його мені,
І не треба більш
Нічого дарувати!
І не треба більш
Нічого дарувати!

Миколай поправив вуса,
Почесав по бороді,
Запитав у всіх ангелів
Тих, що були на війні:
Чи живий Оленки тато,
Чи поверне до села?
Не беруть його гранати –
Богородиця спасла!
Не беруть його гранати –
Богородиця спасла!

Приспів
Та молитва на Різдво
Зберегла його в АТО
І Оленка дочекалась
Свого тата!
Миколаї всі святі,
Зберегли його мені,
І не треба більш
Нічого дарувати!
І не треба більш
Нічого дарувати!