Життя без дітей. Чайлдфрі — егоїсти чи гуманісти? - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 24.79
Життя без дітей.  Чайлдфрі — егоїсти чи гуманісти?

Кожен дуріє по-своєму.

Ілюстрація fromua.news.

Життя без дітей. Чайлдфрі — егоїсти чи гуманісти?

Поки багато країн збільшують виплати за кожне народжене немовля та активно пропагують сімейні цінності, Європою шириться рух, прихильники якого свідомо відмовляються від потомства

Ідеологія чайлдфрі (з англ. — вільні від дітей) знаходить усе більше прибічників в Україні. Вони заявляють, що над усе цінують свободу і не хочуть обтяжувати себе народженням та вихованням нащадків. Боротьба з перенаселенням планети чи звичайнісінький людський егоїзм? Спектр причин «чому не народжувати» дуже широкий, тому кожен із чайлдфрі обирає ту мотивацію, яка йому до вподоби, — від благородних поривань врятувати планету і до банального небажання мати розтяжки на животі. Дехто психологічно не готовий створити сім’ю і не хоче штучно культивувати в собі інстинкти материнства чи батьківства. Інші бояться невизначеності і кажуть, що не застраховані від народження майбутніх убивць, злодіїв чи зрадників. А хтось просто не хоче дорослішати і залишається інфантильним на все життя, насолоджуючись його миттєвостями без турботи про нащадків.

«Поки в чоловіка є дитина, він не почуває себе вільним. Він дуже посилено працює, боїться за своє робоче місце, бо, втративши його, не зможе прогодувати нащадка. А людина, яка не має дітей, може присвятити себе саморозвитку, мистецтву, дослідженням», — каже

24–річний чайлдфрі Сергій Паранько. Суспільство вже давно охрестило прихильників цього руху егоїстами. З огляду на традиційну мораль, небажання мати дітей розглядається як виключно гедоністичний і паразитуючий спосіб життя, який не дає жодної користі людству. Чайлдфрі ж вважають, що насправді воно залишається тільки у виграші від їхнього існування: по–перше, з точки зору боротьби з перенаселенням планети і дотриманням «природних квот» (я не народжую дитини, значить, хтось може дозволити собі народити п’ятьох); по–друге, через сублімацію енергії, яка не була витрачена на виховання нащадків, у розвиток науки і культури.

Ніхто не ризикує назвати бодай приблизну кількість чайлдфрі в Україні. Прибічники цієї ідеології скаржаться на постійний тиск із боку оточення і кажуть, що змушені приховувати свої справжні погляди.

Кожен із чайлдфрі обирає ту мотивацію, яка йому до вподоби, — від благородних поривань врятувати планету і до банального небажання мати розтяжки на животі.

«Я працюю в установі, де переважають молоді жінки віком 25–35 років, — ​розповідає Олена Ігнатенко (ім’я та прізвище на прохання дівчини змінено). — ​Вони завжди обговорюють своїх чад, процеси їхньої життєдіяльності і постійно запитують, коли я вже буду виходити заміж і народжувати дітей. Це на мене «капає» щодня. Я відповідаю, що спершу хочу отримати освіту і зробити кар’єру. Якщо скажу їм, що я чайлдфрі чи меридж­фрі (люди, які не хочуть одружуватися. — ​Авт.), — ​вони ніколи більше не будуть сприймати мене як свою колегу, я стану чужою». За словами дівчини, суспільний тиск на жінок більший, ніж на сильну половину. Чоловік без дітей овіяний романтичним ореолом, він сприймається як донжуан, у той час як бездітна жінка вважається неповноцінною, бо не реалізувала материнську функцію. Сергій Паранько не приховує своїх поглядів щодо «бездітності», проте і не намагається їх пропагувати. Він каже, що нав’язувати звикли держава і церква, яким потрібні нові віряни, платники податків, споживачі, солдати для армії, а ідеологія чайлдфрі — ​це вибір кожної людини, її внутрішнє переконання. Не бажаючи «бути машиною для продовження роду», хлопець так само часто наражається на осуд з боку оточуючих: «Багато дівчат, з якими я зустрічаюся, дуже засмучуються, дізнавшись, що я чайлдфрі. Але таким чином я можу приділяти їм значно більше уваги, більше леліятиму і пеститиму їх, ніж якби я мав витрачати час ще й на дитину».

Багато чайлдфрі, не знайшовши розуміння серед близьких, шукають однодумців в інтернеті, де можна не приховувати своїх справжніх переконань. Віртуальні громади борців із традиційною мораллю, які вперше з’явилися в англомовному сегменті соцмереж, тепер активно обмінюються думками на теренах світової павутини. Вони відкривають нові вебсторінки і залишають пости з «антидитячими» закликами на блогах і форумах на кшталт LiveJournal. Найчастіше відвідувачами таких вебресурсів є найбільш продуктивна з точки зору народження дітей вікова категорія — ​молоді люди віком 20–35 років, переважно жителі великих міст, які мають вищу освіту та високооплачувану роботу.

За словами уже згаданого Сергія Паранька, чим вищий рівень освіченості і менший рівень традиційності, тим більше шансів, що така особа присвятить себе саморозвитку, а не виховуванню малечі. У чайлдфрі — ​своя філософія життя і свій погляд на роль індивідуума в ньому: «Багато хто заводить дітей, бо втікають від свого нерозуміння життя, від своїх підозр, що воно насправді беззмістовне. Тому люди вкладають свої інтелектуальні пориви та емоції в нащадка».

«Вільні від дітей» кажуть, що нині людське життя не цінується, бо його багато, адже — ​як би парадоксально це не виглядало — території, де найбільше панують посухи, голод і хвороби (Азія, Африка), — ​якраз і є регіонами найвищої народжуваності. Тут на перше місце виходять екологічний та геополітичний моменти. «У світі все більше не вистачає прісної води, а через 50–100 років ця проблема стане катастрофічною. Третя світова війна буде за воду, а не за нафту… Народжувати дитину, яка потребуватиме найнеобхідніших ресурсів чи буде втягнута у війну, — ​це неправильно», — ​стверджує Паранько.

Мотивація течії чайлдфрі така, що життя — ​це особиста справа кожного, і кожен планує його, як захоче. Очевидно, що дитина є перешкодою, оскільки треба приділити їй свої час і увагу, а це відволікає людину від неї самої», — ​говорить директор Інституту родини та подружнього життя Українського католицького університету Юрій Підлісний. На його думку, аргументація про недоцільність народження спадкоємців у світі, де є хвороби, страждання, несправедливість, — ​це просто пошук якоїсь більш-менш логічної аргументації. «Якщо цей світ такий негуманний, несприятливий для людини, то, мабуть, їм самим варто було б піти з цього світу. Це — ​логічний наслідок їхнього аргументу», — ​каже Підлісний. Психологи називають нову течію «хворобою постіндустріальних країн», яка в майбутньому буде тільки розвиватися. Перенасичення благами цивілізації і спрощення процесу виховання замість очікуваного «бебі-буму» веде до відмови від дітей як таких.

Марина ЛУГОВА

За матеріалами сайту www.unian.ua.