Курси НБУ $ 38.97 € 42.45
Маленька дівчинка серед дорослих ведмедів

Це історія не про тварин...

Pixabay

Маленька дівчинка серед дорослих ведмедів

Пригадуєте казку про малу, яка заблукала у лісі і втрапила у хатинку трьох ведмедів? Про що вона? Будете усміхатися, але цього тижня ця казка мені «зайшла». Я читала її десятки разів у чотири етапи (в міру дорослішання малих) і запитувала дітей, як можна бути такою нечупарою і розсердити господарів

Аж тепер збагнула, що історія ця про незручний для дитини дорослий світ і про пошук свого простору: можна приміряти на себе смаки дорослих (ведмедів), неважливо, скільки і де нахляпаєш, що поламаєш і зімнеш, найсуттєвіше знайти для себе таке, яке дасть гармонію відчуттів. Каша, малий стільчик і найзручніше у світі ліжко, що підійшли непроханій малій гості у казці, належали найменшому у сім’ї.

Психологи рекомендують нам, татам і мамам, присідати, коли говоримо про важливе з дітьми. Бути нарівні. Позиція «очі в очі» допомагає нашому повідомленню запасти в душу. Зазвичай ми забуваємо змінювати свою дорослу «висоту». З положення «НАД» (з високого стільця) викладати легше, але суть у тому, щоб не викладати, а доброзичливо передавати досвід, щоб легше сприймали.

Психологи рекомендують нам, татам і мамам, присідати, коли говоримо про важливе з дітьми. Бути нарівні.

«Чому ти досі не поскладав речі, не помив посуд, не виніс сміття, не повчив уроків???» — нам здається, що усе це дитина має робити бігом, а їй — що вона може сама вирішити, що і коли їй робити чи не робити. Не помічаємо, як нашим плануванням її життя не даємо їй навчитися розпоряджатися собою і своїм часом — покуштувати каші з різних тарілок і самій обрати найбільш «вдалу». Я стараюся замість «чому» казати «коли». (А не робити мого завдання не можна, бо маю залізобетонний аргумент про сімейне правило вкладати зусилля у наш дім).

У друга мого сина зелене волосся. Це трохи потішно, але я не хочу уявляти, як реагуватиму, коли мій схоче вийти з ванни зеленим (його теперішні різні кеди до різних шкарпеток — це таки квіточки!). Переконую себе, що це пошук себе всього–на–всього через зовнішність, а вголос коментую дочці, як добре було б ще виділятися якимись уміннями. Потрохи вчуся, коли чую про якусь проблему від своїх менших, запитувати: «Що ти будеш із цим робити?» (Непогане питання: дає час на вгамування своєї бурі з умовною назвою «О Боже, як можна було до такого додуматися!» і дає шанс побачити аналітичний процес замість очікування «винуватця події»). Це ніби вмієш заварити кашу, умій її і спожити… Це теж їхній простір, то чому маємо підміняти своїми мізками і досвідом їхні маленькі м’язи, що отримали в цю саму секунду можливість зміцнитися?

Я все ще читаю книгу про липку стрічку: батькам багатодітна мама і педагог радить обмотувати нею свої руки, губи, очі, зрештою і думки, аби не робити зайвих рухів із догляду за дітьми. Вікі Хьофл, американка, каже, що десятки сімей, які змогли позбутися таким чином непотрібної опіки і здобути віру у власних дітей, подарували їм упевненість у своїх дитячих силах. Їхнє вміння справитися з помилками у побуті і навчанні дає підґрунтя, що все нормально працюватиме і в позаштатних ситуаціях. Переконана, що поведінка мами і тата здатна подарувати дитині неоціненну річ — відчуття свободи і влади, котрі з’являються, коли вмієш дати собі раду. Сьогодні багато хто з освітньої царини закликає звертати увагу не на успішність дитини, а на її самодостатність і самовідчуття. Так важливо це опанувати — звертати увагу на справді вартісне!

Мій 3–річний син останнім часом проводить мені майстер–класи самостійності: мама схопила босоніжки і швиденько взула — а він із плачем стягує їх з ніг і взувається сам. Доросліші того вже не роблять, але зможуть, якщо батьки не сунутимуть їм одну заготовлену «миску каші», а дадуть вибирати. Думаєте інакше?

Адреси для спілкування незмінні: поштова є в газеті, а електронні — [email protected] або ж [email protected].


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.

Telegram Channel