У неділю Україна святкує День освітянина - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 23.50 € 26.26
У неділю Україна святкує День освітянина

Вітаємо!

Ілюстрація: Главред

У неділю Україна святкує День освітянина

Скажіть, будь ласка, кому зі своїх Учителів ви готові вклонитися, а в кого попросити пробачення?

 Олександр ГУРСЬКИЙ,
 голова Ківерцівської районної ради:

— Закінчив Ківерцівську ЗОШ №3 у 1985 році. Школа — то лише приємні спогади і, безперечно, вдячність учителям, які намагалися в кожному з нас бачити особистість, навчати і виховувати гідними людьми. А хто ж як не класні керівники у різні роки були до нас найближчими і найвимогливішими! За їхнє терпіння, уміння, бажання нам добра велика подяка напередодні професійного свята вчителю іноземної мови Петру Юрійовичу Карпуку, філологам Ользі Іванівні Кеді, Наталії Миколаївні Мартинюк та Людмилі Йосипівні Потрапелюк (Хмілевській).

Усіх освітян рідної третьої школи і всього району вітаю зі святом! Дякую за невтомну працю, великий талант та покликання сіяти мудрість і знання, за добро і щедрість душі. Щодо просити вибачення — ні, нема за що! Мої однокласники намагалися бути чемними. Нехай Господь усім учителям посилає міцне здоров’я і терпіння. Адже в освітян — особлива місія перед суспільством!

 

    Євгенія БАБІЙЧУК,
 голова районної організації профспілки працівників освіти Ківерцівського району:

— Згадую з особливим трепетом ніжний дотик руки першої вчительки Марії Олександрівни Яворської, яка навчала мене писати літери. Іноді картаю себе за те, що не послухала мудрих порад вчительки іноземної мови Софії Тимофіївни Вітко, яка пропонувала йти трішки іншою професійною стежиною.

Принагідно вітаю «Газету Волинь» з 80–літнім ювілеєм. Тішить, що саме напередодні такої знаменної дати в інформаційному просторі Ківерцівщини з’явився часопис, який поведе знову цікавими сторінками життя району. Співпраця колективу редакції, який очолювала Людмила Якимчук, з освітянами району, впевнена, буде продовжуватися і надалі.

Усіх колег вітаю зі святом! На їхні плечі лягає відповідальність за навчання молодого покоління українців — майбутнього нашої держави. Спасибі всім за любов до рідного краю і дітей. Хай завжди щедрою на сходи буде освітянська нива. Достатку, миру, здоров’я і злагоди!

 

    Юрій КУЛАЧЕК,
 уродженець Ківерцівщини, учасник АТО, волонтер, нині проживає в Києві:

  — Цікавий проєкт започаткувала улюблена десятиліттями в нашій родині «Газета Волинь»! Вдячність усім, хто творить добро для людей! Свого часу для нас, школярів, доброчинцями були вчителі, бо намагалися навчити і виховати нас знаючими і ввічливими. На жаль, не так давно відійшла у Вічність моя перша вчителька — Любов Петрівна Шимчук. Людина талановита, самовіддана, прекрасний педагог.

Вітаю всіх освітян Ківерцівщини з професійним святом! Свого часу, працюючи в комсомолі, особисто був знайомий з дуже багатьма із вас. Тому щирі вітання всім педагогам міста й району! А щодо особистостей, то хотілось би передати у Ківерці найщиріші побажання друзям–педагогам: освітянським сім’ям Бакунів — Анісії Сергіївні та Анатолію Івановичу і Сахаруків — Тетяні Феодосіївні та Олександру Сергійовичу. Щодо того, в кого хотів би перепросити, скажу просто: ми чемними зростали і вибачення просили відразу. Нехай в усіх учителів будуть вдячні учні!

 

    Олександр КОБИЛАН,
 начальник відділу кадрів
ПрАТ «Цумань»:

— У Цуманській ЗОШ ми мали талановитого класного керівника Галину Антонівну Мартиневич, учителя української мови і літератури. Саме вона навчала нас формулювати думки і вільно висловлюватися. Для цього ми багато читали. Нема вже її серед нас, як і Віктора Дмитровича Сергієнка — ​вчителя зарубіжної літератури, неперевершеного викладача факультативу «Мистецтвознавство», де вивчали культуру Стародавнього Риму і Греції. Йому би в університетах викладати!

Низько вклоняюся дорогій вчительці Марії Яківні Козенко, яка нині живе в Луцьку, маючи вже дуже поважні літа! Такого вчителя історії ще треба було пошукати! Марія Яківна привчила нас систематично готуватися до кожного уроку, щоб не було прогалин у знаннях. На таких Учителях тримається світ! Це велети, які виховували справжніх патріотів. Із глибокою вдячністю вклоняюся їм і пам’ятаю про їхні глибокі уроки науки і життя. Бажаю кожному з нас мати таких Учителів!

 

    Віктор ТРОФІМУК,
 інструктор–викладач Ківерцівського районного Товариства сприяння обороні України — ​Ківерцівського районного спортивно–технічного клубу ТСОУ:

— Яскравою й неповторною особистістю був у моїй четвертій міській школі класний керівник Ігор Карлович Новаківський — ​справжній носій глибоких знань та загальнолюдських цінностей, як і його дружина Ірина Володимирівна, теж учитель математики. Їх люблять, поважають. Це і є велике вчительське щастя. І донині підтримуємо з ними зв’язки, спілкуємося. Особливою людяністю і щирістю запам’яталася вчителька початкових класів у третій школі Галина Іллівна Саковська, яка продовжила педагогічну діяльність у Луцьку. Все своє життя присвятила дітям у Ківерцівській СШ № 3 моя перша вчителька Марія Григорівна Мельничук, згодом — ​Ганна Микитівна Обдар, які, на жаль, уже відійшли у Засвіти, але пам’ять про них живе у серцях вдячних учнів.

Вибачення? Якихось великих огріхів не було, а за дрібні порушення чи невиконання чогось ми перепрошували одразу ж — ​так були виховані.

10–й клас 1977 року випуску Ківерцівської середньої школи № 4, який я представляю, бажає всім учителям відчувати сенс своєї діяльності, розуміти, що ваші зусилля не є марними. Нехай освітянська праця приносить лише радість.

 

  Соломія СЕМЕНЮК,
 фельдшер інформаційно–аналітичного відділу КП «Ківерцівське РТМО»:

— Слова подяки в першу чергу кажу директору луцької школи № 7 Нілі Василівні Карюк, яка вміло тримає все у своїх руках і знає, як організувати процес навчання. Велика вдячність першій вчительці Любові Миколаївні Соломко, душа якої вже відлетіла у Вічність. Якби мене запитали, чи хочу я повернутись у школу, відповідь була б «Так», але в початкові класи під керівництвом саме цього вчителя! Це, мабуть, найприємніші спогади зі шкільного життя. Це — ​Вчитель, яка душу вкладала в навчання учнів, Учитель, яку можна було ставити в приклад будь–кому. Тому низький уклін і слова вдячності адресую від кожного зі своїх однокласників.

Слова вибачення! Їх скажу своєму класному керівнику Руслані Степанівні, яка нас прийняла під своє керівництво в 5–му класі і зіткнулась із характерами, амбіціями і бажаннями кожного з нас. Не всі знаходили спільну мову, але ми старались. Тому слово «Вибачте!» — ​найправильніше, що потрібно їй адресувати. За різні непорозуміння, за поведінку, за думки, які іноді проскакували в голові. За речі, які змушували її нервувати. Тільки з роками можна все проаналізувати і дати відповіді на питання, які на момент навчання навіть не сприймалися серйозно.

Бліц провела Людмила Якимчук.


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.