Так ніхто не кохав
Ще не знала: вірити чи ні...
Ти у сні ім’я її назвав…
Ніч розп’яттям налягла на груди…
— Це лиш сон, — у відповідь
сказав, —
Я його за мить уже й забуду!..
Ще не знала: вірити чи ні…
Десь чаївся сумнів у волоссі…
Те ім’я, що мовлене у сні,
У твоїх очах читалось досі.
Євгенія НАЗАРУК
с. Лище, Луцького району.
