Китайському гіроборду майстер дав друге життя.
Чернігівський підполковник упевнений: майбутнє — за електричними велосипедами
Вартість кілометра їзди на такому транспорті коштує одну копійку Пенсіонер Віктор Шпичко — викладач колишнього Чернігівського авіаційного училища. Уже 10 років чоловік ремонтує та створює техніку в своїй майстерні. Зараз в його технопарку 4 електровелосипеди, триколісний електровізок та інвалідний візок
Дача–майстерня пана Віктора розташована на в’їзді у Чернігів. У ній він проводить увесь вільний час — щось лагодить, щось мудрує. Чоловік купує зламану техніку та відновлює. Так, із неробочого китайського гіроборда Віктор Андрійович «склепав» власний транспортний засіб.
— Він не їздив. Розібралися з ним і з’ясували, що там не працюють акумулятори, — розповідає майстер. — Потім натрапили на такий візок і їх скомплектували. Я тепер на цьому триколісному електровізку їжджу. Гальм на ньому немає. Це як на танку. Вперед — значить вперед, назад — їдемо назад.
Для людей з інвалідністю чоловік також ремонтує візки. Разом зі своїм компаньйоном Геннадієм Сірим пан Віктор переробляє звичайні ровери на електричні.
— Ось привезений із Німеччини. Підібрав до нього акумулятор, зробив контейнер — і він їздить. Таких електровелосипедів у мене чотири, — показує господар.
— З Віктором Андрійовичем ми познайомились 5 років тому. Він зацікавився електротранспортом і звернувся до мене. Я допоміг йому з електронікою. Пан Шпичко — досвідчений механік, в його руках запрацює все, — продовжує компаньйон Геннадій Сірий.
Якби хтось із грошовитих людей розумів, що це перспектива, я залюбки працював би та займався цією справою.
За словами Віктора Андрійовича, сучасні електровелосипеди доволі складні, у них є «мізки» та електронні схеми. Іноді доводиться повозитися. Запчастини він купує через інтернет. Деякі відновлені ровери вдається продати. Їхня середня ціна — 12 тисяч гривень. Майстер переконаний, що навіть відремонтований двоколісний європейського виробництва кращий за ті, що продаються у наших магазинах.
Віктор Андрійович розповідає, що електровелосипед не просто екологічний, а вирізняється ще й неабиякою зручністю — вас везе, а ви відпочиваєте. Не треба докладати жодних зусиль. Але є такі європейські моделі, у яких потрібно крутити педалі. Наприклад, коли встановлена система «ПАС». Ви їдете, і електроенергія допомагає, хоча навантаження зовсім невеликі. Зате пенсіонерам–сердечникам дуже корисно для підтримки фізичної форми та здоров’я.
Заряджається такий транспорт від звичайної розетки. Вартість кілометра їзди на ньому коштує одну копійку. Проїхати на одному заряді можна від 30 до 50 кілометрів. Віктор Шпичко активно популяризує в Чернігові ідею електротранспорту через його екологічність. Він подавав свій проєкт на «Бюджет участі», але не пройшов початковий відбір. Чоловік каже, що давно шукає спонсора, який би зацікавився його ідеєю.
— Якби хтось із грошовитих людей розумів, що це перспектива, я залюбки працював би та займався цією справою, але потрібне спеціальне приміщення, — ділиться своєю мрією майстер.
Та наразі пенсіонер збирає техніку у власному дачному будиночку. Тут припадає пилом мініелектрокар, який винахідник сконструював зі старого мотоцикла «Ява». До готового механізму залишилося додати лише акумулятор, але на нього бракує коштів.
За матеріалами cheline.com.ua, cn.suspilne.media/news.
