П’яного чоловіка зустрічай чверткою, а старого залицяльника — гарбузом
Більше сотні років минуло з того часу, як Василь Гулак створював свої «10 заповідей молодим дівчатам», а неначе сформульовано сьогодні
У попередньому випуску ми ознайомили вас із серією листівок «10 заповідей нежонатим» авторства українського художника і сатирика початку ХХ століття Василя Гулака.
Але ж куди без гендерної рівності?! Більш як століття тому це розумів і сам художник. Тож створив серію «у відповідь» — «10 заповідей молодим дівчатам» (на фото).
Розглядаймо і насолоджуймося!
Хоча й про постать Василя Гулака історія зберегла не надто багато відомостей, одне можемо сказати достеменно — це була неймовірно мудра людина!
Бо ж якби не так, чи з’явилася б оця п’ята заповідь–порада молодій дружині: уздрівши п’яного чоловіка, який заледве плентається додому, мерщій виносити йому чвертку оковитої, та ще й неодмінно поцілувати! А якби зранку ще й червінця дала, аби зайшов до корчми похмелитися — то взагалі б цій жінці ціни не було. Одна проблема — такої в природі не існує… Та воно й на краще — інакше її чоловік просто помер би від щастя!
Але то вже секрети подружнього життя. А як дівчині поводити себе до шлюбу? Приміром, старому та поганому залицяльнику Василь Гулак радить завше підносити гарбуза. Логічно: хай шукає собі таку, як сам — а то, бач, молоденької захтів старий пеньок… Щоправда, тут уся сіль може бути в іншому: дід просто любить до нестями гарбузову кашу. Тоді вже як занадиться — де й набрати тих гарбузів!
Угледівши потенційну тещу, та ще й з дрючком у руці, парубок може цілком резонно вирішити: а чи настільки йому вже «свербить» те одруження?
Проте на перше місце автор ставить пораду: не цілувати нареченого до весілля, а якщо вже сам полізе — то ще й добряче ляснути нахабу по пиці! Хоча й тут, дівоньки–голубоньки, мусите не передати куті меду, аби не скалічити і не відлякати парубка ще до весілля.
Також Василь Гулак радить дівчині бути веселою, гарною та жвавою. Але аж не настільки, щоб роздрочені парубки чубитися за таку починали. Бо ж, по–перше, й повбивати один одного можуть. А, по–друге, побившись, неодмінно гайнуть до шинку «миритися», а потім вже й не згадають, за яку змагалися навкулачки…
А що вже сповненою життєвої мудрості є порада дівчині стежити за тим, аби не привести на побачення «хвоста» у вигляді власної матусі, якій завжди до всього є діло. Бо ж угледівши потенційну тещу, та ще й з дрючком у руці, парубок може цілком резонно вирішити: а чи настільки йому вже «свербить» те одруження?
Найкоротшою ж та найбезапеляційнішою заповіддю є сьома: «Ніколи не кохай кацапа». І, погодьтеся, щось у цьому є. Он навіть Тарас Григорович жодним словом не застерігав «чорнобрових» від романтичних стосунків ані з жабоїдами–французами, ані з бульбашами–білорусами. Нічого не мав Великий Кобзар проти інтересу українок і до чорнявих молдаван, і до білявих фінів. Навіть жодним словом не прохопився про якісь застереження щодо представників корінних народів Африки та Австралії з Океанією. Натомість написав, як відрізав: «та не з москалями»…
Завершує ж Василь Гулак настановою молодій дружині добре годувати свого чоловіка — «щоб був здоровий, пикатий та товстий, як барило зі слив’янкою». Як відомо, пізніше цю заповідь переказали на сучасніший лад: мовляв, шлях до серця коханого лежить через його шлунок. Одним словом — миска доброго борщу, кусень сала з цибулькою та ще й на додачу макітра вареників зі сметаною! І хай там просто перед вікном півдюжини потенційних коханок у найзвабливішій нижній білизні сексуально крутять стегнами: байдуже відверне погляд, з апетитом доїсть свій борщ — і попросить ще…
