Курси НБУ $ 38.34 € 41.60
Як тато Дракон та син Змій зупинили рашистську колону із 14 танків та БМП

Цей танк окупантів Змій зупинив трьома влучними пострілами з РПГ. Після звільнення Дмитрівки танк відремонтували та передали ЗСУ.

Фото із сайту fakty.ua.

Як тато Дракон та син Змій зупинили рашистську колону із 14 танків та БМП

Під час запеклих боїв за Київ рік тому в селі Дмитрівка Бучанського району батько та син зі 114-ї бригади Тероборони прийняли перший у своєму житті бій і допомогли знищити техніку загарбників, яка проривалась із Дмитрівки на Житомирську трасу

– Стало чутно ляcкіт гусениць, гуркіт моторів – рухалась колона бронетехніки.

Так почав розповідь про той бій Дракон, батько Змія, журналістам сайту fakty.ua.

– Ми сподівалися, що це наші йдуть на підмогу. Але коли почули, що один із танків вистрілив по комусь із місцевих селян, стало зрозуміло, що то ворог суне на нас. Ми прийняли рішення: готуємо РПГ (ручний протитанковий гранатомет) до бою. Він у нас був тільки один. Ми вдвох із сином (він – студент Уманського педуніверситету. – Ред.) під орудою взводного прийняли бій. Взводний із біноклем, лежачи біля паркану, вів спостереження. Коли перший в колоні російський танк (ведучий, командирський) наблизився до нас на відстань метрів 120−130, мій син вибіг на відкрите місце посеред вулиці, прицілився і вистрілив по ньому з гранатомета. Зробивши постріл, помчав до мене. Я зарядив РПГ, і син знову вибіг посеред вулиці, вистрілив. Потім повторили все це ще раз. У результаті за короткий проміжок часу, секунд за 40, ми зробили три постріли по командирському танку. Всі вони були влучними. Від них у танка заклинило башту – вона перестала рухатись. На той момент ми витратили заряди гранат для РПГ, які у нас були.

Тоді росіяни почали відтягувати цей танк назад. За цей час наші побратими принесли з машин, схованих у лісі, гранати для РПГ. Я брав ті протитанкові гранати і біг з ними вздовж 17 секцій паркану під вогнем іншого танка ворога, що зайшов нам з тилу. На щастя, я лишився цілий і неушкоджений. Ми змогли продовжити бій.

Окупанти розуміли, що їхня бронетехніка, стоячи посеред вулиці, є вразливою мішенню. Тому танки та БТРи хутко роз’їхалися по дворах – поховалися. Потім виїздили звідти, повертали в наш бік башти, стріляли і знову ховалися. Коли той чи інший танк виповзав на вулицю, наш командир взводу повідомляв нам про це, і тоді мій син виходив з укриття, стріляв і біг до мене. Я знову заряджав гранатомет. Стріляти випало саме Змію, бо він молодий, а значить більш гострозорий та спритніший за мене, рука в нього міцніша.

Важливо розуміти, що ми з моїм сином та командиром взводу були не самі – воював весь наш підрозділ. 

Ситуація ускладнилася, коли з іншого боку, від цвинтаря, виїхав російський танк і став бити по нас. Ми опинились під перехресним вогнем. Один зі снарядів влучив у «газель», яка стояла неподалік. А інший – пролетів між нами з сином, влупив по паркану і розірвався дещо далі від нас на дорозі. Територія довкола була вся у вирвах від вибухів.

Важливо розуміти, що ми з моїм сином та командиром взводу були не самі – воював весь наш підрозділ. Побратим із позивним Філін узяв ручний кулемет Калашникова (ми називаємо цю зброю «покемоном»), заліг на асфальті й почав поєдинок із танком, який стріляв з боку цвинтаря, – щоб насамперед розбити кулями оптику, яка встановлена на танку. Знищиш оптику – екіпаж не зможе вести прицільний вогонь.

Противник направив на нас ще й піхоту – висадив у нашому тилу десант десь із 8 бійців. Їх зустрів вогнем наш побратим Сеня: з кулемета Дегтярьова 1936 року випуску знищив десант.

На цьому фото разом із Драконом  та Змієм їхній побратим Сеня (в центрі), який з кулеметом Дегтярьова 1936 року випуску знищив десант ворога.
На цьому фото разом із Драконом та Змієм їхній побратим Сеня (в центрі), який з кулеметом Дегтярьова 1936 року випуску знищив десант ворога.

Слід сказати, що разом із нашим підрозділом ще були й танкісти на трьох танках. Але екіпажі на той час ще не мали достатнього досвіду. До того ж у них було мало снарядів. І все ж вони дуже допомогли: жахнули по танку орків, який тепер очолив колону. Не влучили, але противник зрозумів: на цій вулиці проти нього не тільки піхота – до бою приєдналися українські танки. До того ж син ще два рази вистрелив з РПГ по першому танку. Влучив по динамічному захисту, яким була вкрита броня. Танк вцілів, але динамічний захист вибухнув. Це, певно, оглушило ворожий екіпаж. Ці два крайні влучні постріли, зроблені сином, остаточно вирішили, чия візьме: замість того, щоб перти на нас, ведучий танк повернув у бік кладовища. За ним пішла вся колона. Але вона не вирвалась із села, – її всю було знищено. Розповім по черзі. Той танк, що стріляв по нас з боку кладовища, добили наші танкісти – ворожа машина запалала на пагорбі. Під прикриттям диму від неї ми з сином та побратимом Батею пройшли через цвинтар і наздогнали колону орків. Відкрили по ній вогонь з РПГ, підпалили дві броньовані машини піхоти (БМП) окупантів.

У підсумку наш підрозділ територіальної оборони спалив у Дмитрівці три російські БМП і один танк. Решту ворожої колони накрили артилеристи ЗСУ. Це треба було зробити хоча б через те, що в тих танках та БМП перебували нелюди, які чинили звірства в Бучі.

А той, найперший танк, у якого підклинило башту від пострілів з РПГ, зроблених сином, дістався нам. Він не вибухнув, не загорівся – просто лишився стояти на вулиці, а його екіпаж загинув. Згодом цей танк відремонтували на одному із заводів і передали ЗСУ. 

Ігор ОСИПЧУК.

Останні новини:

Усі новини російсько-української війни – тут.

Telegram Channel