Навіть на це фото не можна дивитися без сліз... Надія Іванівна біжить зустрічати сина «на щиті».
На Волині мама стрімголов бігла зустрічати свого загиблого сина-Героя…
Зі скорботою вдома зустрічали полеглого в бою воїна із Каменя-Каширського 46-річного Олександра Петровича Гапонюка. Усе місто та село Підцир’я плакали, подумки обіймаючи згорьовану маму Надію Іванівну, яка бігла до свого старшого сина, що повертався з фронту «на щиті». Зморена болем жінка все ще спритно, з останніх сил, переступала крок за кроком по зледенілій дорозі. Спішила вийти назустріч якнайдалі, як колись і він маленьким вибігав з хати зустрічати її. «Мій синочку, ой мій лебедику!» – голосила так, що й Бог її почув
Нема нічого гіршого, як бачити свою дитину у труні… Не таїв смутку і місцевий священник, отець Сергій Михалюк, що також прийшов із сім’єю вшанувати військовослужбовця. Не так він планував вперше зайти до оселі Сашка
Гапонюка – мав би в молитві освятити новобудову, а не забирати звідти на кладовище господаря.
Зразковий сім’янин, умілий господар, надійний друг, хороший брат і добрий син… Про Олександра Гапонюка містяни завжди відгукувались позитивно. Бо то була дійсно працьовита і щира людина, чудовий батько сина і донечки. А ще всі знали його як найкращого газозварника в окрузі: міг змайструвати сам і сходи, і причіп, і опалення в хаті. А який будинок виплекав! Як та мурашка, стільки років тяжким трудом заробляв і зводив свою затишну фортецю, свою мрію. Але війна так і не дала насолодитися життям у новому домі.]
На початку серпня 2022-го Олександра мобілізували в лави ЗСУ. У навчальному центрі він був найстарший з-поміж новобранців, тож за ним закріпилися позивні Старий або Дід. Був кулеметником у 14-й окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого. До цього військовий досвід мав тільки в юності – проходив строкову службу у танкових військах, був командиром танка, молодшим сержантом.
Всі знали Олександра як найкращого газозварника в окрузі: міг змайструвати сам і сходи, і причіп, і опалення в хаті. А який будинок виплекав!
Бойові дії привели камінькаширця аж на Харківщину. Його вмінню зберігати спокій та душевну рівновагу у скрутні моменти можна було позаздрити. Щоразу, повертаючись із позицій, обов’язково телефонував рідним, що живий-здоровий. Та ніколи жодним словом не обмовився, що тяжко, чи страшно, чи боляче. Навіть коли смерть свистіла ворожим снарядом біля самого вуха чи залишала сам на сам в оточенні окупантів. А 1 січня вже не дався чути.
Як виявилося, напередодні загинув внаслідок артобстрілу на Куп’янському напрямку. І тільки через чотири доби під постійними ворожими атаками побратими змогли витягнути його тіло з поля бою…
– Це був і мій брат, і мій кращий друг, і мій вчитель. Змалку взяв мене під своє крило й намагався ділитися всім.
Навчив, зокрема, кермувати мотоциклом і автівкою. Ми разом робили ремонти, разом ходили по гриби. Саме він мені подарував на 15-річчя перший мій мобільний телефон, що у той час було ще великою рідкістю. Досі користуюся подарованою ним сім-карткою, – не приховує вдячності за братерську опіку наймолодший із трьох дітей у родині Гапонюків Сергій. – Наприкінці листопада Саша приходив у відпустку. Тоді вся рідня зібралася в його новій хаті. Востаннє разом із ним...
«Все буде Україна!», – гукав із потяга Сашко братові та дружині Валентині, вирушаючи після відпустки на фронт. Так, Україна обов’язково буде! Як і заповів воїн. Але Олександра, на жаль, у ній вже не буде… Приходитиме до рідних тільки у снах. Нагадуватиме гостям про себе в новозбудованій хаті медаллю «За відвагу». Хай живе тепер Героєм на меморіалах та у споминах кожного з нас!
Іванна ГАЙДУЧИК, газета «Полісся».
У боях за Україну полягли мужні сини Волині
Микола НАЗАРЧУК – боєць із села Рудники, що на Маневиччині;
Віталій КІЛОСОВ – боєць із міста Нововолинська;
Іван ВОЙЦЕХОВСЬКИЙ – боєць із села Твориничі, що на Локачинщині;
Юрій СПІВАК – боєць із міста Луцька;
Андрій ЧУБ – боєць із села Новий Загорів, що на Локачинщині;
Мирослав ГУЗАР – боєць із міста Луцька;
Віталій МЕЛЬНИК – боєць із села Березолуки, що на Рожищенщині;
Павло ФІСЮК – боєць із села Жиричі, що на Ратнівщині;
Володимир РЕКУНОВИЧ – боєць із міста Устилуг Володимирського району;
Олександр ДАВИДОВИЧ – боєць із села Горянівка, що на Ківерцівщині;
Василь БОГАЙЧУК – боєць із села Карасин, що на Маневиччині;
Роман ДАНИЛЮК – боєць із міста Луцька;
Олександр ДЕНИСЮК – боєць із села Заліси, що на Ратнівщині.
Читайте також: Кровопивця путін розповів анекдот про пліснявий сир і сосиски.
