Курси НБУ $ 26.65 € 31.31
Маленькі леді від великих букетів… плачуть

Волинь-нова

Маленькі леді від великих букетів… плачуть

— Мені болить ця ручка і ця, а коли наступив на іграшку — зламав ногу, — усміхаючись, каже вранці синок. — Навіщо таке говориш? Щоб не йти в садочок? — цікавлюся. — Так! — зрадівши, що я швидко зрозуміла його задум, відповідає малий

Починає хитрувати, думаю. Разом з тим не можу стримати усмішку — як чесно і щиро він у цьому зізнався.

Діти — як чистий аркуш. У них нема стереотипів, вони мають власне бачення світу. Пригадую, як колись малий почав розповідати про гарну дівчинку із групи. Оскільки я тоді ще погано знала дітей, а так кортіло довідатися, що ж це за подружка, питаю: «Соломійка білява чи чорнява?» «Ну… Така білява, як дідова свинка, тільки не та, що з плямами, а світла», — підібравши найточніший, на його думку, колір (бо ж і справді, волосся і не біле, і не жовте), далі розповідає захоплено. Ми просто вибухнули сміхом. Синок трохи знітився: мабуть, подумав, що нас так розвеселила дівчинка. Звідки дитині знати, що для більшості дорослих свині насамперед асоціюються з брудом і неохайністю, що часто так називають нечемних людей? Синок допомагав дідусеві годувати поросят, для нього вони веселі і симпатичні, як і інші тварини.

Ліза розплакалася й сказала, що квіточкам боляче було, коли їх зривали, вони мали рости на клумбі, а зараз зів’януть.

Інша наша подружка Ліза, якій також чотири роки, — великий природолюб. Найбільше їй подобається годувати голубів і кошенят. І коли в неї був день народження, серед багатьох гарних подарунків трапилася одна річ, що зіпсувала дитині свято. Справа в тім, що дівчинці принесли… квіти. Ліза розплакалася й сказала, що квіточкам боляче було, коли їх зривали, вони мали рости на клумбі, а зараз зів’януть. Вона не хотіла брати букет у руки, тож батькам довелося цей сюрприз заховати подалі.

Мабуть, ви також пригадаєте чимало історій, коли ваші діти чи внуки говорили речі, які вас спантеличували. Здається, як може малюк так мудро міркувати? Недарма бути, як дитина, вчитися у неї безпосередності та щирості – важливий постулат християнства. «Якщо ви не переміните свої серця і не станете, як діти, не ввійдете в Царство Небесне» (Мт 18:3).

Тільки малеча може по-справжньому щиро довіряти, завжди залишатися відвертими. А дорослі вміють вигадувати хитрі плани, підставляти друзів, говорити людині компліменти, а позаочі зводити наклепи.

Діти підростуть — і вплив суспільної думки на них стане відчутним. Можливо, синочок буде сміятися з того, що малим порівнював симпатичну одногрупницю зі свинкою, а його подруга Ліза, як і більшість дівчат, радітиме подарованому букету. А поки так хочеться тішитися їхніми добрими й чесними серцями. Нам би часом таку сміливу свою думку і здатність вступитися за ті речі, що для нас справді важливі.