Курси НБУ $ 27.64 € 32.63
Хто відродить  Яромель?

Волинь-нова

Хто відродить Яромель?

Про такі села нині справедливо говорять: забуте Богом і людьми. У цьому я переконався, побувавши там. Те, що побачив і почув, важко переповісти словами. Отож про все по порядку

Село Яромель розкинулося в мальовничій місцевості, на узліссі, за шість кілометрів від Тростянця, що у Ківерцівському районі, й належить до Тростянецької сільської ради. Всевишній не обділив його родючими чорноземами, тому й споконвіку воно славиться передовсім своїми садами, мало де ще так щедро родять не лише яблука, сливи, груші, вишні, а й абрикоси та виноград. Хочеться вклонитися й невтомним трударям, які за злиденні копійки віддавали своє здоров’я на колгоспних полях і фермах. Обіцяного комунізму вони так і не дочекалися. Багато яромельців уже на небесах. Молодь, тікаючи від колгоспного «раю», в пошуках кращого життя залишала рідне село, виїжджала у місто. Однак упродовж тривалого часу не прижилася в ньому.

«Де родилася коза, там солодка лоза», — мудро сказав наш народ. Отож добираються жахливою, розбитою дорогою до рідних осель, здебільшого осиротілих, бо де ще таке цілюще повітря й вода, чорниці та гриби?! Типова трагедія українського села. Не віриться, що надворі ХХІ століття. У Яромелі давно закрито школу й клуб. Нині навіть крамниці невеличкої немає. Щоб купити, для прикладу, хліб і найнеобхідніше, треба добиратися до Тростянця дорогою, яка вибоїнами нагадує суцільні місячні кратери. Неможливо проїхати жодним транспортом. Автобусного сполучення із селом давно немає, перевізники відмовляються здійснювати рейси. Тож добираються яромельці до Тростянця пішки, проклинаючи передовсім місцеву владу.

У Яромелі давно закрито школу й клуб. Нині навіть крамниці невеличкої немає. Щоб купити, для прикладу, хліб і найнеобхідніше, треба добиратися до Тростянця дорогою, яка вибоїнами нагадує суцільні місячні кратери.

Тростянецька сільська рада, зокрема її голова, вочевидь «викреслили» Яромель із населених пунктів, які їй підпорядковуються. Медичний пункт у селі фактично «на замку». Два рази на тиждень прибуває сюди фельдшер. До слова, у самому Тростянці амбулаторію, де лікували стаціонарно, закрито, отож за потреби яромельці змушені добиратися в Ківерці й Луцьк.

Серце болить, коли бачиш, як вирубують навколишні ліси. Під корінь ідуть величезні масиви, вочевидь, не скрізь планові. Там, де колись були ягідники й родючі грибні місця, суцільні дороги. Ліс не відновлюється, нових посадок немає. Величезні ділянки заростають ожиною, кущами, різнотрав’ям. Є простір для вітровіїв, які пошкоджують кореневища дерев сусідніх масивів. Нещодавній повалив багато лісу. Ніхто його не очищає. Боляче дивитися, як гниє таке багатство. Ліс, кажуть яромельці, безбожно розкрадають, раніше трохи ховалися, нині роблять це відкрито. Вочевидь, є ті, хто «кришує» крадіїв. Про це я вже писав у «Волині–новій», та жодного реагування так і не дочекався.

Василь ГОЛЮК
м. Луцьк.