«У 1942 році Леонід Кравчук із товаришем наколядували 40 карбованців» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.76 € 31.73
«У 1942 році Леонід Кравчук  із товаришем наколядували 40 карбованців»

Волинь-нова

«У 1942 році Леонід Кравчук із товаришем наколядували 40 карбованців»

Таке повідомлення за часів німецької окупації опублікувала газета «Волинь». Це була перша згадка у пресі про майбутнього Президента України

Закінчення. Початок тут: https://www.volyn.com.ua/news/95813-u-1942-rotsi-leonid-kravchuk-iz-tovaryshem-nakoliaduvaly-40-karbovantsiv

Несподівана знахідка про вінчання батьків першого «гетьмана» Незалежної України

Як мовиться, нема лиха без добра. Адже відкрили для загалу інший важливий факт із біографії Леоніда Кравчука — ​відомості про вінчання його батьків. Це зафіксовано в метричній книзі Михайлівської церкви села Великий Житин за 1930 рік.

У записі під № 18 (спершу польською, а внизу — ​українською мовами) вказано дату вступу пари у шлюб — ​9 червня 1930 року (дивно, але за нинішнім григоріанським календарем це був понеділок; за «старим стилем» — ​неділя). Далі — ​відомості про нареченого: селянин с. Великий Житин Макар Олексійович Кравчук, парубок православної віри, першим шлюбом, «лета жениха» 17.03.1906.

Потім у такому ж порядку подаються відомості про наречену: селянка с. Великий Житин Хима Іванівна Мельничук, дівчина православної віри, першим шлюбом. На жаль, фактичну дату її народження встановити не вдалося, адже саме на записі виявився отвір для зшивання метричних книг; чітко роздивилися рік — ​1908, дату — ​6, а місяць нібито 12–й.

Поручителями (свідками) були у нареченого — ​селяни села Великий Житин Самійло Ющук (? — напис уже нечіткий) і Павло Антонюк; у нареченої — ​Кирило Мельничук і Йосип Мамчур.

Слід зазначити, що родина майбутнього глави держави тоді проживала на окупованій території, у Польській Республіці. Тому церковні записи спочатку велися польською й українською мовами, однак метрична книга за 1932 рік уже заповнювалася лише польською мовою.

Леонід Макарович так згадує своїх батьків. «Мій батько — ​капрал — ​строкову відбував у польській армії (після 1917–го наш край відійшов до Польщі, і я, якщо бути точним, народився за кордоном). Єдина фотокартка, що залишилася од нього, якраз із часів його служби в польській армії. Я й досі пам’ятаю, як батько приходив додому з війська. Служив він у кавалерії, тож мав чоботи зі шпорами, мене так і тягло до них. Це було десь у 1938 році. Серед дідових синів батько мій одружився першим — ​як найстарший. Мама моя була родом з нашого села. І в неї теж була велика сім’я — ​троє сестер і четверо братів… Звідтоді, як батько одружився, нас почали дражнити в селі циганами — ​шкіра в матері від природи була смаглява, аж темна, а волосся — ​як ворон–крило. То й прилипло до неї «циганка». А ми, значить, цигани. На кого я схожий? І на матір, і на батька. Більше на батька, по овалу лиця, по профілю — ​велика схожість із ним. А ось колір шкіри — ​теж смаглявий і волосся (правда, воно у мене тепер біле) — ​то це мама. І очі у мене її…»

Як батько одружився, нас почали дражнити в селі циганами — ​шкіра в матері від природи була смаглява, аж темна, а волосся — ​як ворон-крило. То й прилипло до неї «циганка». На кого я схожий? І на матір, і на батька. Більше на батька, по овалу лиця, по профілю. А ось колір шкіри — ​теж смаглявий і волосся (правда, воно у мене тепер біле) — ​то це мама. І очі у мене її…

Перечитуючи книгу Валентина Чемериса «Президент», звернув увагу на те, що на гранітному пам’ятнику на символічній могилі батька, Кравчука Макара Олексійовича, у селі Великий Житин під портретом викарбувана дата народження: 17.11.1906. Але ж при реєстрації шлюбу в метричній книзі вказана інша дата: 17.03.1906. Де допущена помилка — ​невідомо. І тепер уже навряд чи вдасться встановити фактичну дату народження, адже першоджерела (метричної книги Михайлівської церкви за 1906 рік) — ​в архіві немає, вона втрачена.

У родовому дереві Президента — ​поки що лише три покоління предків

«Мій рід простий, селянський, якоїсь особливої історії, як і кожний селянський рід, не має, — ​розповідав Леонід Макарович. — ​Правда, він був (та ще й залишається таким) рясним. Якось я на дозвіллі підрахував, а скільки ж нас Кравчуків? Якщо брати двоюрідних братів та сестер батька й матері, набереться більше півсотні душ. Ще в діда, пригадую, за стіл за одним разом не сідали — ​тісно було…»

Ми надіялися знайти ґрунтовне родинне дерево першого гаранта в інтернеті. Тут є «Багатотомне генеалогічне дерево «Родовід», на якому є інформація про сотні тисяч людей! На сайті, приміром, є величезне родинне дерево, яке поєднує між собою видатні королівські сім’ї Європи. Неймовірно, але у ньому

44(!) покоління: від стародавніх князів Русі до сучасних онуків англійської королеви.

Є на цьому сайті і родинне дерево під заголовком «Леонід Макарович Кравчук, нар. 1934». Як не дивно, але воно поки що в зародковому стані — ​у ньому лише три покоління його кровних предків: прадід (Іван Кравчук), дід (Олексій Іванович Кравчук) та батько Макар Іванович Кравчук з двома молодшими братами Сидором і Митрофаном. У родоводі навіть імені матері президента не вказано, а стоїть знак запитання.

Коли Леонід Макарович дізнався, що в нашому родовому дереві великої родини Кравчуків десять поколінь і в ньому понад три тисячі осіб, то написав у дарчому написі на книзі такі слова: «Пет­ру Кравчуку та його родині зичу міцного коріння і розлогої крони. Здоров’я всім Вам Кравчукам, довголіття. Хай щастить».

* * *

Як бачимо, роботи з вивчення роду першого очільника незалежної України — ​непочатий край. Можливо, свій внесок у це дослідження зробить також відомий майбутній історик Андрій Геннадійович Кравчук. Адже перший крок ним уже зроблено. Хоча, хтозна?! Тепер у ліцеїста Андрійка Кравчука, крім історії, ще стільки захоплень: заняття у спортивній (карате) та музичній школах (бандура, гітара, інколи — ​танці та спів). Я дивуюся, як у цієї допитливої й непосидючої дитини на все вистачає часу й бажання?!

Петро КРАВЧУК, краєзнавець 
Андрій КРАВЧУК, учень 9 класу Рівненського обласного ліцею