Курси НБУ $ 27.46 € 31.32
Українське диво з космосу, яке продали… за два воли

Волинь-нова

Українське диво з космосу, яке продали… за два воли

І мова йде зовсім не про надсекретну частину стратегічної ракети. Це не творіння рук людських — ​закони Всесвіту спрямували до нас небесне тіло, яке стало найбільшим метеоритом у Європі

9 червня 1866 року приблизно о 17–й годині у небі над тодішньою Австро–Угорщиною з’явилася вогняна куля. Зі свистом подолавши 220 кілометрів, вона, за спогадами очевидців, вибухнула, розсипавшись на тисячі дрібних камінців. Звук був наче від залпу сотні гармат, а уламки накрили територію радіусом майже 7 кілометрів. Утворилася чорна хмара з різким запахом сірки, яка протрималася близько 15 хвилин. Сталося це неподалік села Княгиня комітату Унґ Угорського Королівства, а нині Великоберезнянського району Закарпатської області. Можна лише уявити реакцію місцевих жителів, які, напевно, хрестячись, зі страхом дивилися на небо. Однак пройшло трохи часу — ​кам’яний дощ припинився, пилюка вляглася і життя пішло своєю чергою.

Минули тижні після небесної катастрофи. Якраз була пора сінокосів, тож селянин Василь Крив’яник зібрався в урочище Чорні Млаки на свою ділянку. Там його чекав сюрприз: у півтораметровій ямі виявилося ядро метеорита — ​дві брили загальною вагою 279 кілограмів. Першим про цю знахідку дізнався лісничий Антон Покорний. Не гаючи часу, він обміняв «каменюки» на пару волів. Як виявилося, цей чоловік володів неабиякою комерційною жилкою. У перші дні після падіння небесного тіла він із товаришем Антоном Пукачем знайшов декілька великих уламків, чимало дрібніших шматків просто викупили. А згодом усі частини метеорита вигідно перепродали державним установам, зокрема Віденському імператорському музею.

Побачити «Княгиню» можна і сьогодні. Ядро зберігається у Віденському музеї природознавства, якраз у тому, куди його й продали підприємливі лісники

Пошуки дрібніших уламків тривали досить довго, до них приєдналися науковці та ентузіасти. Німецький каталог мінералів засвідчує, що станом на 1897 рік загальна маса фрагментів метеорита сягала 423 кілограмів. А падіння небесного тіла набуло такого розголосу, що у 1904–му Княгині дали нову назву — ​Зіркове село (угорською — ​Чіллоґфолво). Однак після входження регіону до Чехословацької Республіки історичне найменування повернули.

То що ж собою являло небесне тіло, яке отримало офіційну назву «метеорит Княгиня»? Науковою мовою він називається хондритом та містить у собі метали і сульфідні мінерали. За оцінками вчених, спочатку це був болід діаметром до 1 метра і вагою до півтори тонни. Значна частина речовини згоріла під час проходження крізь атмосферу, і на момент вибуху маса «гостя із космосу» становила 500 кг. Саме це й зробило знахідку унікальною, адже таких великих метеоритів на території Європи до того моменту не знаходили. Найближчий «конкурент» з Румунії важить «лише» 300 кг. Побачити «Княгиню» можна і сьогодні. Його ядро зберігається у Віденському музеї природознавства, якраз у тому, куди його й продали підприємливі лісники. Менші частинки «розійшлися» музеями та науковими установами багатьох країн світу.

Але історія метеорита «Княгиня» на цьому не закінчується. У 2009 році в архівах віднайшли документи, які свідчать, що частини космічного об’єкта досліджував всесвітньо відомий Чарльз Дарвін. Саме українському метеориту, а точніше нібито знайденим у ньому слідам позаземного життя, було присвячено одну з наукових публікацій автора теорії еволюції. Існує історія й про те, що космічна катастрофа зацікавила «батька» фантастики Жуля Верна, і він особисто відвідував місце падіння метеорита. Хоча нині більшість дослідників вважає це вигадкою, першоджерело якої вже годі й знайти. Але правдою залишається те, що й зараз в околицях села можна натрапити на шукачів уламків космічного «прибульця». А декілька років тому на одному з інтернет–аукціонів під оголошенням «продам метеорит» усім охочим за чотири з половиною тисячі доларів пропонували 164–грамовий шматочок метеорита, знайденого поблизу села Княгиня.