Янгольська жінка створює картини, від яких… вагітніють - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.35 € 30.57
Янгольська жінка створює картини, від яких… вагітніють

«Порада для успіху в мене така: не пити, менше спати і їсти, більше працювати, не зневірюватися, коли щось не виходить».

Фото zaxid.net.

Янгольська жінка створює картини, від яких… вагітніють

Рум’яні кругловиді хлопчики і дівчатка, пишні рожеві ангелики з доброю-доброю вдачею родом із дитячих мрій — ​це творча знахідка 43-річної Євгенії Гапчинської. Тепер її називають модною українською художницею. Не впізнати картин Гапчинської неможливо. Сама ж Євгенія, нині заможна жінка, знає, що таке злидні, і над усе цінує у людях доброту

Вона тринадцятилітньою вступила в художнє училище. Рано пішла у школу, бо у 5 років знала ази читання і математики завдяки старшим сестрам. Женя — ​уродженка Харкова, наймолодша з п’яти дівчат у сім’ї. Згадує, що з ними її батьки особливо не панькалися: усі мали обов’язки, допомагали по господарству. Водночас ходили на різні гуртки — ​постійно були зайняті.

 

 Змалку Женя думала, що всі люди багато малюють, як вона. «Ми часто переїздили, я переходила з однієї художньої студії в іншу. До 12 років вважала, що всі люди… творчі». Після училища дівчина подалася в інститут у Харкові. Вчитися було важко: її стиль не сприймали — ​згадує перекреслені малюнки, прогуляні з досади заняття. Потім практикувалася у Нюрнберзькій академії мистецтв (Німеччина). Побралася Євгенія з художником. Заробляли копійки. Мусила працювати манікюрницею, менеджером з реклами і дизайнером. Услід за чоловіком поїхала з малою донечкою шукати ліпшого життя у столицю.

Чоловік Дмитро захищав Україну в АТО. У той час мисткиня щодня передавала все необхідне армійському взводу, у якому служив. Про війну говорити відмовляється, бо не хоче плакати.

Гапчинські продали квартиру в Харкові за 7 тисяч доларів, 5 тисяч — ​вклали у католог із малюнками Євгенії. Художниця називає той вчинок відчайдушним, бо впевненості, що її «малючків» сприймуть, не мала: «Щось потрібно було робити, я більше не могла жити у невагомості…» Вони з чоловіком організовували виставки навіть у банках і ресторанах. Запрошення у ЗМІ Женя розносила сама… Тепер її картини коштують від 100 тисяч доларів.

 

 Вона торувала шлях до «свого мистецтва», до визнання 11 років. Ніхто й гадки не мав, що за малюнки цієї жінки боротимуться видавництва, що «її малючки» прикрашатимуть марки, листівки, магнітики, солодощі і косметику. «Галереї щастя» Гапчинської працюють в Одесі, Дніпрі, Москві, а її картини є окрасою музеїв і приватних колекцій у Німеччині, Франції, Британії, Японії, США. Має роботу українки навіть Лучано Паваротті. Сама Євгенія спів-

працює із «зірковими» журналами як дизайнер і модель. Директор видавництва «А–Ба–Ба–Га–Ла–Ма–Га» Іван Малкович якось зауважив: «Так усе виходить, що її образи звучать».

Гапчинська не любить світського життя. Самотність їй — ​до душі. Каже, що цінує й поважає свій простір. Обожнює роботу, займається йогою. Лягає о 22.00, а на ногах — ​уже о 4.30. «Більшість людей думає, що я — ​феєподібна. Насправді ж — абсолютно закрита людина. Не люблю ​витрачати дорогоцінний час на якісь пустопорожні розмови».

Її ангелята народжуються у доброті. «Раніше… могли надихнути якісь прості речі. А тепер це робить людська доброта і любов… Для мене багато значать ніжність, обійми, коли мені дарують квіти… Я своїх героїв так люблю! І тішуся, що вони дарують радість іншим. Бувало навіть, що в родинах, котрі приносили в дім картини, дивом народжувалися діти».

Чоловік Євгенії Гапчинської — ​Дмитро — ​захищав Україну в АТО. У той час мисткиня щодня передавала все необхідне армійському взводу, у якому він служив. Про війну вона говорити відмовляється, бо не хоче плакати. Дмитро Гапчинський — ​теж художник. Він створив популярну серію картин «Чому дівчинка злиться», на кожній є напис про особливості жіночого мислення і вчинків. Наприклад, «дівчинка найбільше за все любить піти в магазин по кофтинку, а купити туфельки».

«Мистецтво має радувати душу, полегшувати таке складне і часто цинічне життя. Я — ​за таке мистецтво, після якого ти своє оплакане можеш відпустити, забути і жити далі, не тягти за собою складне».

Публікацію створено за матеріалами сайтів 24tv.ua, sites.google.com, www.segodnya.ua, bulvar.com.ua, ababahalamaha.com.ua, life.pravda.com.ua .