Він служив у розвідці — за 4 роки війни на пузі всю Донецьку область проповз.
Справжній батько: Микола Метлинський під час ворожого обстрілу прикрив своїм тілом доньку
Лікарі у Дніпрі 5 діб боролися за життя воїна–героя…
Нещодавно чи не всі українські ЗМІ облетіла вражаюча новина про те, як під час раптової атаки бойовиків у селищі Невельське Ясинуватського району на Донеччині старший сержант 57–ї окремої мотопіхотної бригади 48–річний Микола Метлинський накрив собою 26–літню доньку Ярославу, яка добровольцем пішла на фронт і служила в цьому ж підрозділі санінструктором. Міна вибухнула за три метри від них…
Військовим гелікоптером Метлинських доставили до лікарні імені Мечникова у Дніпрі, медики 5 днів боролись за життя батька, чотири рази запускали серце, проте так і не змогли його врятувати — осколки міни пробили кістки черепа та застрягли в головному мозку… Ярослава вижила — у неї контузія й струс, її стан покращується.
Батьки дають нам життя, а тут бачимо випадок, коли тато вдруге подарував його своїй доньці. Тому ми маємо завжди пам’ятати про ту жертовну батьківську любов.
У мирному житті батько з донькою захоплювались байкерством, багато їздили на мотоциклах, завжди допомагали на дорозі…
Незадовго до загибелі Папай (таке псевдо Миколи Метлинського) збирався до Дуба Залізняка в Холодний Яр, енергетикою якого щоразу заряджався перед тим, як знову повернутися на війну.
«Загинув ще один наш Брат — Вільний Козак Холодного Яру Папай, який любив Життя, Швидкість, Родину і Рідну Землю… Любив Холодний Яр і мріяв пиво випити в Москві по 6 гривень, — написав на своїй сторінці у «Фейсбуці» черкаський побратим героя, отаман Вільного козацтва Холодного Яру Олег Островський. — Микола служив у розвідці — за 4 роки війни на пузі всю Донецьку область проповз. Жив, як Козак, і загинув по–козацьки — зберігши життя доньки… Буквально днів 5 тому телефонував і казав, що готують їх «виводити», питав, як хлопці, збирався до Дуба приїхати. В ньому текла Кров Гайдамаки — Кров, яка любить Волю… За неї він і загинув — за волю України…Вічна слава Козакам!!!»
Поховали Миколу Метлинського в Кропивницькому на Алеї Героїв Рівнянського кладовища. В останню путь бійця проводжали близько трьох сотень людей. Перед труною ставали навколішки.
Єпископ Кропивницький і Голованівський УПЦ КП Марк у своїй жалобній промові до родини загиблого і присутніх закликав не зачерствіти від болю війни: «Загибель Миколи — це горе не тільки рідних, але й усього українського народу. Батьки дають нам життя, а тут бачимо випадок, коли тато вдруге подарував його своїй доньці. Тому ми маємо завжди пам’ятати про ту жертовну батьківську любов. Військовий дав усім нам урок ціною власного життя. Нехай його вчинок увійде в історію українського народу, як приклад справжньої жертовності. Так, це тяжкий вибір — віддати життя за свою дитину чи хоронити її. Жаль, що наш народ живе у такому виборі, й за життя доводиться платити іншим. Це велика наука для кожного з нас. Тому — пам’ятаймо, шануймо, наслідуймо. Світла пам’ять захиснику і Герою!»
Лія ЛІС
