Любити однаково чи по-різному? - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.35 € 30.57
Любити однаково чи по-різному?

Волинь-нова

Любити однаково чи по-різному?

– Ти постійно її захищаєш! Вона – на першому місці завжди! – син сердитий, бо отримав на горіхи. – Захищаю, бо ти несправедливий, а вона менша і не може себе обстояти! – говорю і згадую, що як мінімум сто разів від мене він уже це чув. – Мамо, а вчора ти любила його більше, ніж мене, – невчасно підключається до розмови дочка. – Який тобі пальчик більше болить, як поріжеш, — великий чи мізинчик? Правда ж, однаково. Ось так і я хвилююся за вас і радію однаково. І люблю вас обох

Мої діти пішли, а я подумки витерла уявний піт від чергової сутички і поаплодувала собі, що гідно відповіла. Розумію старшого, бо пам’ятаю, як дратувалася через свого меншого брата, бо, як мені здавалося, йому діставалося більше маминої уваги. Тепер піддивляюся, як найменший викликає мимохіть ревнощі у сестрички, яка ще півтора року тому сама була наймолодшою у сім’ї. Доня, як мама далеко, приходить і їсть цукерку на очах брата або нишком притримує його машинку на шнурочку. Це сигнал мені, що хоч-не-хоч старі граблі знову чекають, поки наступлю на них. Маю час – тягнуся до настільних книг з групи «психологія», що пишуть про приязні стосунки між братами і сестрами. 

Дітям важливо знати, що їх люблять не так, як інших, –  а по-особливому!

Виявляється, казати про однакову любов – не варто! Дітям важливо знати, що їх люблять не так, як інших, – а особливо! 
Спеціалістки зі спілкування з дітьми Адель Фабер і Елейн Мазліш «перелопатили» тисячі ситуацій про ревнощі між дітьми і боротьбу за «більше мені» батьківської любові. З’ясували, що їх зовсім не задовольняє знання про те, що мама і тато мають до них рівно стільки ж почуттів, скільки і до їхніх братів та сестер. Якось так складається, що людині змалку приємно почуватися унікальною. А ще – малеча, коли спостерігає, як проявляють приязнь і любов до іншого, об’єктивною бути не може, бо їй неприємно і навіть буває боляче. 
Фабер і Мазліш у книзі «Як допомогти вашим дітям жити дружно» передали розповідь однієї з мам. Вона розморожувала холодильник у гаражі й задля розваги кинула сину шматочок льоду, потім  його теж захотів інший син, а згодом – і дочки. Пізніше кожен почав нарікати, що має менше криги, ніж інший. Мама відламувала нові й нові крижинки, намагаючись дати порівну, а вони все одно були незадоволеними. Цей випадок дуже гарно демонструє, як важко задовольнити дитину, яка коситься на братів і сестер, коли ті отримують якийсь надлишок. 
«Говорячи дітям, що однаково любите їх, ви чимось принижуєте їх, кожен хоче, щоб його любили по-особливому, не так, як інших», – пояснює Адель Фабер. В ідеалі у діалозі, що починає цю оповідь, моя донька мала би почути таке: «Кожен із вас для мене дуже дорогий! Мені подобається твоя усмішка, як ти згортаєшся клубочком, коли спиш. Мабуть, ніхто у світі так мило цього не робить». До речі, «відповідне правило» передбачає, що малят не треба хвалити чи ганити, коли присутні їхні брати і сестри. Це ведмежа послуга для їхніх стосунків. Коли радієш успіхам одного – інший страждає, йому неприємно бути на другому плані, і він це ще вам пригадає! Коли дорікаєш одному не наодинці, будьте певні – свою злість за прикрі хвилини він перенесе на свідків його ганьби. Отож, дуже теплі і дуже холодні розмови повинні відбуватися сам на сам. Як не дивно, похвала «твій брат такий працьовитий» не викликає ані грама гордощів у сестри. Моя Катруся одразу нарікає, що я думаю, нібито вона лінива. У дітей логіка тут інакша. Відтак порада проста: хай брат слухає про себе, а сестра – про себе. Якщо хтось із них хвалиться своїми успіхами у присутності інших, батькам радять обмежитися описовими фразами на кшталт — «ти багато займався і заробив свою оцінку». Емоційні вислови — «я така рада», «так хочеться швидше похвалитися бабусі» — прибережіть для розмови у вузькому колі. Мені здається, це справді практичні поради. Однак дуже важко відмовитися від улюбленого «молодець» і перейняти інший стиль реагування.
Ще один поширений момент зі сфери дитячих ревнощів, особливо у мам, — відповідати на обурення дітей про більшу порцію їжі брату чи сестрі. Чому йому більший шматок м’яса, більше пюре, більший чебурек? Виявляється, фрази «ти помиляєшся, я поклала вам порівну», «він більше потребує, бо набагато старший» емоційно неправильні. Дитина може просити надмір їжі просто, щоб отримати більше уваги. Отож, тренуймося у таких випадках запитувати: «Тобі покласти додаткову порцію? А можна й казати: «Спеціально для тебе я приберегла ще один чебурек».
Як дорослі ми втямили, як то добре не нервувати, бути спокійним. То чому не поберегти своїх дітей, якщо знаємо про особливості дитячої психіки? Збагнули щось своє – діліться! 
Пишіть про це на адресу редакції або ж на електронну пошту [email protected]