«Вірю, що дорога в тисячу кілометрів починається з першого кроку».
«Якби я справді знав про окупацію Криму, то закликав би людей учитися воювати» (Відео)
«Мамо, не можу говорити. У нас тут… тиха година». У фільмі про оборонців Донецького аеропорту «Кіборги» такими словами солдат перериває розмову з матір’ю через початок обстрілу. Стрічка Ахтема Сеітаблаєва. Режисера, який знімає те, «що не може не знімати». Чоловік, що направду з молоком матері всотав неодмінну потребу жити з гідністю у незалежній державі
Ахтем — із кримських татар, чия родина пережила депортацію через політику Сталіна. Він народився в Узбекистані у грудні 1972 року. Ділиться спогадом: «У моєму класі із 35 учнів 20 були кримськими татарами, серед решти — корейці, німці, казанські татари. І от у четвертому класі директор школи, наш учитель історії, сказав нам, що радянським військам було б набагато легше звільняти Крим, якби не повсюдна зрада кримських татар. Ми вже розуміли, що це говорять про наших батьків, яким у 1944 році виповнилося по чотири–п’ять років. Тому весь клас устав і вийшов».
Я постійно чув про Крим і про те, як ми повернемося додому. Ніколи в розмовах дідів або батьків не відчував сумнівів стосовно цього. Ніхто не казав: «Якщо ми повернемося», тільки: «Коли ми повернемося». Зараз я дивуюся: звідки була така впевненість? Але мої рідні в це вірили, й ми повернулися.
1989–го року, коли родина Сеітаблаєвих тільки переїхала у Крим, місцеві називали киримли (кримських татар) «чучмеками» із Середньої Азії. Ахтемові тоді було 17. Кримськотатарське походження додавало «неблагонадійності». Каже, що ні від кого допомоги кримські татари не мали, за винятком України. З цією державою у киримли інша система взаємин, ніж із Росією, зв’язки з якою завжди закінчувалися плачевно.
«…Ти дай відповідь на моє питання: що я тут роблю?» Старший каже: «Як що? Батьківщину захищаєш». А молодий — йому: «Це я без тебе знаю. Я тобі скажу, чому я тут. Тому що ви 23 роки тому просрали мою країну!»
«Відчуття приналежності до України стало фундаментом для цілого покоління, і я не знаю, як вони житимуть зараз у Криму». «Коли люди через незнання бояться іншого, на фоні цього страху можуть виринати різні образи — від міфічних бандерівців до татар, які когось мають зарізати… Чим менше знаємо одне про одного, тим легше нами керувати і тим більше маємо фобій у стосунках одне з одним».
«Ви що, завчасно знали про окупацію?» — запитав режисера посол США після перегляду його стрічки «Хайтарма» («Повернення») про депортацію кримських татар. Її показали у 40 країнах.
«Якби я справді знав про окупацію Криму, то закликав би людей учитися воювати… Я ж знімав «Хайтарму», аби віддати шану моєму народові як застереження від подібного у майбутньому і як особистий біль!»
Тепер він відомий і як режисер фільму, в якому «у війні народжується нове життя України». «Кіборги» — військова драма, знята передусім для молоді. Сеітаблаєв любить цитувати один із основних діалогів, на які він свого часу спровокував трьох чоловіків–атовців різного віку (60 із гаком років, 45 і 24): «…Ти дай відповідь на моє питання: що я тут роблю?» Старший каже: «Як що? Батьківщину захищаєш». А молодий — йому: «Це я без тебе знаю. Я тобі скажу, чому я тут. Тому що ви 23 роки тому просрали мою країну!»
«Я зрозумів, що ось таким буде наш головний герой. Він має якісну освіту, знає іноземні мови, народився в незалежній Україні, і саме він є хедлайнером того, на що я сподіваюсь і про що мрію — що саме такі люди готові брати участь у будівництві нової країни… Вони розуміють, за яку державу борються і в якій хочуть жити!»
Чому вирішили обрати саундтреком картини саме «Мить» гурту «Океан Ельзи»? «Наш продюсер Іванна Дядюра звернула увагу на цю пісню, і одразу стало зрозуміло: це те, що потрібно. Ви ж знаєте, Святослав Вакарчук написав «Мить», коли побачив пораненого бійця, якому мали би ампутувати ноги. Пізніше він зустрів цього військового вже без ніг і не повірив, що той пересувається на протезах, настільки бадьоро він крокував. Мабуть, Святослава це теж вразило…»
У травні цього року Сеітаблаєв записав відеозвернення на підтримку політичного в’язня Олега Сенцова. Тепер знімає фільм «Захар Беркут» за твором Івана Франка. Каже, це нагадує йому історію захисту Донецького аеропорту: «Тоді невеличка громада зупинила добре підготовлену, найкращу на той час армію світу».
Як не загубити себе, коли з усіх усюд ллється бруд? «Ми живемо у час, коли дуже багато фейків, спрямованих на те, аби зруйнувати все, — людину, державу. Тому давайте «охолонути» інформації хоча би день–два. Живіть повним життям, любіть, вірте і відстоюйте те, у що вірите! Мирного неба всім!»
Наша довідка:
Ахтем СЕІТАБЛАЄВ — український актор, сценарист і кінорежисер кримськотатарського походження. Закінчив акторське відділення Кримського культурно–освітнього училища, а згодом – відділення режисури й драматургії Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка–Карого. Грав у виставах Державного кримськотатарського академічного музично–драматичного театру в Сімферополі. Ставив театральні спектаклі. З 2005 року працює в Київському театрі драми і комедії на Лівому березі. Після анексії Криму не був на батьківщині. На півострові залишилися батьки і середній брат. Знімався в українських історичних фільмах «Мамай», «Богдан–Зиновій Хмельницький». Серед найвідоміших його стрічок, окрім «Кіборгів», — «Хайтарма» та «Чужа молитва».
Ахтем має перший розряд з баскетболу та звання кандидата у майстри спорту з дзюдо. Одружений вдруге, батько чотирьох дітей.
За матеріалами tyzhden.ua, zn.ua, polilog.com.ua, bbc.com.
