На заклик «Подаруйте печінку!» відгукнулось дві тисячі донорів

Мільярдер без вищої освіти

Євген, або Женя, як його кличуть рідні, або Юджин (так його називають в офіційних документах), — син емігрантів із Буковини, які прибули до Канади після Другої світової війни. Зараз йому 59 років, він мільярдер, входить до сотні найбагатших канадійців.

 Таке чудо можливе — син простих українських емігрантів став за океаном знатним багачем. Як? «Треба бути суперпрацьовитим, надзвичайно зубатим, наймати на роботу тільки професіоналів», — так завжди на це запитання відповідає Євген Мельник. І додає: «А головне — не боятись ризикувати і помилятись».

«Мабуть, закономірно, що слабкість Юджина Мельника — ​саме коні, адже має він 
українське коріння, а що то за козак без люльки і коня?» — ​кажуть про нього в українській діаспорі.

Тато Євгена був лікарем, і коли хлопець помітив, як багато часу батько витрачає на читання різноманітних величезних інструкцій до ліків, то самостійно склав довідник із коротким зручним описом медикаментів, який швидко розмели з книжкових полиць. Це був перший вдалий досвід у бізнесі. Але теперішні статки Євгенові Мельнику принесли не довідники, а самі ліки, — ​він знайшов себе у фармацевтичному бізнесі. Причому, як дехто вважає, діяв там на межі дозволеного. Наприклад, його фірма «Біоваль корпорейшн» купувала в конкурентів дозвіл на виготовлення якихось ліків, удосконалювала їх і продавала під новою назвою як власні. Або оцініть такий хід Мельника. Стандартні ліки від депресії треба було приймати тричі на день. А в його лабораторіях розробили препарат «Wellbutrin», який достатньо було пити лише раз на добу. Ясно, що їх почали розкуповувати, як колись його лікарський довідник. Тож коли в 1996 році прибутки корпорації Юджина Мельника становили близько 19 мільйонів доларів, то вже у 2006–му — ​близько мільярда. Не дивно, що ділова преса називала українця «літаком–винищувачем на просторах фармацевтичного бізнесу». Словом, як кажуть про таких природжених підприємців, як Мельник, «вродися і вдайся». Причому він, уявіть, навіть не має вищої освіти. Пішов вивчати економіку в університеті рідного Торонто, але через два роки студіювання зрозумів, що замість слухати нудних професорів, краще провернути якусь справу так, як сам собі це уявляє. І йому вдалось!

Червоне і чорне в житті Мельника

Та якби Євген Мельник був просто багачем, то навряд чи став би таким відомим і навряд чи ви читали б про нього сьогодні. У житті він має багато інших і досягнень, і провалів, про які говорить уся Канада. І більшість із них пов’язана зі спортом, точніше, спортом номер один у цій країні — ​хокеєм.

У 2003 році збанкрутувала хокейна команда «Оттава Сенаторс». «Але як столиця може залишитись без великого хокею? Цей клуб ще може принести і славу, і гроші». Десь так, певно, думали Євген Мельник і ще якийсь мільярдер із Нью–Йорка, між якими і розгорнулась боротьба за команду. Преса з інтересом стежила за сутичкою товстосумів, у якій зрештою переміг українець. Мельник купив «Оттава Сенаторс» за 120 мільйонів доларів.

І клуб справді отримав друге дихання. Хлопці Мельника стали показувати достойний хокей, а заповнюваність домашнього стадіону значно зросла — ​на матчі приходило не менше 20 тисяч глядачів. А в 2007–му гравці «Оттави Сенаторс» вийшли у фінал Кубка Стенлі, й хоч не здобули його, уболівальники були готові на руках носити і хокеїстів, і самого Мельника.

 Віддячили вони українцеві в неймовірний спосіб. У 2014 році Євгену знадобилась термінова операція з пересадки печінки. Сім’я підприємця кинула клич про допомогу на сайті клубу. Відгукнулось майже 2 тисячі осіб! При цьому людина, яка стала донором, не просто побажала залишатись інкогніто, а й… відмовилась від оплати. Так принаймні було оголошено.

Та недаремно серед кольорів «Оттава Сенаторс» є і червоний, і чорний. Як відомо, «червоний — ​то любов», але в житті Юджина Мельника настав час чорного — ​журби. В останні роки справи у клубі пішли погано. Як це буває, коли власник бачить, що менеджери та тренери не справляються, він сам починає «вручну» керувати клубом. А це часто–густо ще більше заганяє ситуацію в кут. Приблизно щось таке й відбувається зараз в «Оттаві Сенаторс». До всього Мельник ще й мав необережність натякнути, що може перебратись із командою в інше місто. Такі слова, природно, частина уболівальників сприйняла як зраду. Тож їхня реакція на ситуацію навколо клубу була однозначною: навесні цього року в місті з’явилось 4 бігборди із закликом «Мельник! На вихід!».

Який козак не любить коней?

Чим закінчиться ця «голлівудська» хокейна історія Євгена Мельника, покаже час. А ми повернемось до справ українських. Бо Євген не просто має українське ім’я, він часто казав, що відчуває до України велику любов та відданість. І доводив це справами. Мельник не раз бував на батьківщині своїх батьків із благодійною місією. Мільярдер також організовує в нашій країні табори відпочинку та регулярно постачає в сиротинці необхідні ліки та вітаміни.

Крім цього, Євген Мельник є одним із керівників некомерційної організації «Єдині з Україною». Напередодні Чемпіонату світу з футболу‑2018 у Російській Федерації він разом з однодумцями виступив із закликом до спонсорів Чемпіонату відмовитись від його підтримки, оскільки загарбницька Росія не заслуговує приймати ці змагання. Хоч до заклику не дослухались, акція наробила багато галасу в канадській пресі. Тим паче Євген слів не добирав — ​і порівняв Путіна з Гітлером.

 …Зараз Євген–Юджин Мельник розлучений, після шлюбу з Лаурою в нього є дві доньки — ​Анна та Олівія. Полюбляє проводити час у своєму маєтку на Барбадосі, що в Карибському морі. А також навідується в американську Флориду, там у нього велика конюшня — ​одна з найкращих у світі. У 1998 році його жеребець Арчерс Бей виграв найпрестижнішу гонку Канади. «Мабуть, закономірно, що слабкість Юджина Мельника — ​саме коні, адже має він українське коріння, а що то за козак без люльки і коня?», — ​каже про нього в українській діаспорі…

Наразі наш козак на певному життєвому роздоріжжі. Куди ж то на цей раз занесуть його коні?