Росіянин, якого назвали «більшим українцем» за Бандеру

Зробити винахід допомогла… нейлонова сорочка

Микола Амосов одним із перших у Радянському Союзі почав проводити операції на серці і вперше у світі розробив протез клапанів, на яких не утворювалися тромби. Мав дві освіти — ​медичну та інженерну — ​і блискуче застосовував це у своїй роботі. Вчений спроектував апарат штучного кровообігу, на який звернув увагу, перебуваючи у Мексиці на конгресі хірургів. За три роки Амосову вдалося відтворити винахід. І це при тому, що розробки проводились без необхідних матеріалів. Допомагала винахідливість.

Так, відомо, що для перших серцевих клапанів він використав клаптики нейлонової сорочки, яку привіз із закордонного відрядження. А було це у 1963 році після поїздки у США.

«Основні вроджені вади у дітей, котрим більше шести років, ми вже оперували, а з набутими вадами серця був повний провал. Коли в стулках суцільний кальцій, потрібні штучні клапани. Що робити? Американських стулок у мене немає і не буде, імпорт закритий для радянських хірургів. Хворі приречені на смерть протягом 2–5 років. Це виправдовує ризик втручання», — ​згадував кардіохірург.

Для стулок Микола Михайлович запропонував … нейлон із сорочки. Спочатку почали «штопати» ним отвори у перегородках серця у діточок. Потім створили конструкцію: каркас із нержавіючої сталі і на ньому пришиті стулки з нейлону. За півроку він поставив нові клапани сімом хворим. Згодом, враховуючи недоліки і помилки, ця технологія була вдосконалена. І сьогодні «завдяки сорочці» операції з використанням штучного клапана стали буденністю.

«Прошу подарунків не давати…»

Академік провів понад 6 тисяч операцій, а через створений ним Інститут серцево-судинної хірургії пройшло за час його керівництва майже 80 тисяч пацієнтів. Але тільки у 50 років знаменитий кардіохірург отримав нормальну квартиру з окремим туалетом і ванною. А коли мав під 80, то зі свого заміського будинку, в якому мешкав із квітня по жовтень, академік принципово добирався до Києва на роботу за 50 кілометрів не службовою машиною, а електричкою.

«Усі мої предки були селянами, крім матері. Вона працювала акушеркою в селі. Жили ми вкрай скромно, мама не брала подарунків від пацієнтів. Так вона і залишилася для мене прикладом на все життя. Бабуся навчила молитися, сільське господарство — ​працювати, а самотність — ​читати книги...» — ​згадував Амосов у своєму щоденнику. Розповідають, що в його інституті на видному місці висіла табличка з написом: «Прошу персоналу подарунків не давати, окрім квітів». Та й сам учений на схилі літ, підсумовуючи прожиті літа, писав: «Працював чесно. Не брав грошей. Звісно, у мене були помилки, іноді вони закінчувалися смертю хворих, але ніколи не були наслідком легковажності чи недбалості. Хірургія була моїм стражданням і щастям».

«Росія ніколи не буде розвиненою. Це не той народ»

Ці слова належать росіянину Миколі Амосову, який був не просто видатним кардіохірургом, а й філософом, мислителем. Він переймався труднощами становлення Української держави, роздумував над її майбутнім, щиро прагнучи бути корисним.
У серпні 2001 року вчений наголошував: «Будь-який союз України з Росією недоцільний і особливо вбивчий в економічному плані. Технологічно ми залишимося позаду всього світу. Нам треба включатися в світові ринки. Нам потрібні знання, щоб розвивати технології, які є на Заході, але ніяк не в Росії. Ось я, істинний росіянин, але вам кажу: нічого хорошого Україну не очікує, якщо вона піде в Росію».

Розмірковуючи про те, як «конструювати суспільство», Микола Михайлович радив робити ставку на освіту і науку. «Є надія на розум. Якщо розвивати його освітою, то люди розрахують компроміси і знайдуть оптимум співіснування. Отже, справа наша не безнадійна. Розум допоможе. Тому потрібна наука — ​для правлячої еліти, а освіта — ​для всіх громадян», — ​це уривок зі статті Амосова «Про природу людини», написаної 1992 року.

Якщо ти неймовiрно багатий та розумний, але тебе не люблять, — ​щастя у тебе не буде. Раджу: добре ставтеся до людей, які вас оточують. 

Працівники Інституту серцево-судинної хірургії згадували, що Микола Михайлович був строгим, вимогливим, не терпів недбальства, але водночас завжди залишався простим, людяним. У підвищенні рівня моралі в суспільстві він вбачав вихід із глухого кута. Тож радив українцям: «Бути доброю людинi вигiднiше, адже душевний комфорт залежить вiд того, як до тебе ставляться люди. Якщо ти неймовiрно багатий та розумний, але тебе не люблять, — ​щастя у тебе не буде. Раджу: добре ставтеся до людей, які вас оточують. Приборкайте власний егоїзм. Якщо стане вищою мораль, заживемо краще…»

«Бійтеся потрапити в полон до лікарів!»

До 80 років Микола Амосов не випускав із рук скальпеля. Щоб зберігати працездатність, розробив власну систему зміцнення здоров’я, так звану «систему обмежень і навантажень». Насамперед — ​це гімнастика. Кожну вправу він повторював не менше 100 разів. Своїми напрацюваннями академік ділився з людьми. Його книга «Роздуми про здоров’я» розійшлася колосальним тиражем — ​7 мільйонів примірників.

Настанови вченого прості й доступні:

= У більшості недуг винні не природа і не суспільство, а лише сама людина. Найчастіше вона хворіє від лінощів і жадібності, але іноді — ​від браку мудрості.

= Не покладайтеся на медицину. Вона непогано лікує багато недуг, але не може зробити людину здоровою… Понад те — ​бійтеся потрапити в полон до лікарів! Часом вони вигадують хвороби і видають векселі, які не можна оплатити.

= Щоб стати здоровим, потрібні власні зусилля — ​постійні і значні. Замінити їх нічим не можна.

= Для здоров’я однаково важливі чотири умови: фізичні навантаження, обмеження в харчуванні, загартування і вміння відпочивати. І п’ята умова – ​щасливе життя!

З віком у Миколи Амосова почало здавати серце. Його оперував Райнер Кьорфер із Дюссельдорфського університету. До речі, він приїжджав до Луцька, проводив майстер-класи для волинських кардіохірургів. І знаменитому колезі з України Кьорфер успішно замінив серцевий клапан. Микола Михайлович повернувся до Києва. Але, на жаль, через два місяці стався інфаркт, земна дорога видатного українця обірвалася у 89 років. 

Оксана КРАВЧЕНКО.