Луцьк може похвалитися найбагатшим архівом автокефальної церкви 

Анатолій Захарович народився в сім’ї іконописця і різьбяра Захара та його дружини Неоніли в Перетоках недалеко від залізничної станції Олика, тепер Ківерцівського району. Повернувшись із біженства на Полтавщину, родина Дублянських у серпні 1918-го поселилася в  Луцьку. Освіту майбутній митрополит здобув у місцевій російській гімназії. У 1931–1933 роках він почав вивчати історію на гуманістичному факультеті Віленського університету Стефана Баторія. Пізніше продовжив навчання у Варшавському університеті імені Юзефа Пілсудського, спеціалізувався на історії України, захистив магістерську працю «Участь князя Данила Галицького і його сина Романа у боротьбі за спадщину по Бабенбахах». 

При стипендіальній підтримці Українського наукового інституту у Варшаві працював над докторською роботою «Адам Кисіль з Брусилова», яку не дала закінчити війна. У 1939–1941 роках був учителем Луцької школи № 4 і одночасно старшим науковим співробітником та заступником директора музею. Під час Другої світової війни працював у музеї, згодом два місяці — в гімназії, був редактором газети «Український голос» (1942–1944). На запрошення митрополита Полікарпа входив до митрополичої ради.
1944 року емігрував до Німеччини, де брав активну участь у парафіяльному житті УАПЦ. А через сім літ у Мюнхені архієпископ Никанор (Абрамович) висвятив Дублянського на священика. Упродовж 1952—1970 років був настоятелем парафії УАПЦ в Ляндсгуті. 

У 1990-х роках Дублянський передав у Волинський краєзнавчий музей частину своєї бібліотеки та власного архіву, а також віднайдені у Парижі облачення й особисті речі митрополита Полікарпа. Відтак у Луцьку маємо найбагатший архів автокефальної церкви.

У 1956-му Анатолія Дублянського підвищили в сан протоієрея та обрали членом Ради Митрополії УАПЦ, а в  1969-му на Соборі УАПЦ — членом Вищого Церковного Управління, в якому спочатку виконував обов’язки секретаря, а з 1973 року наш земляк став його головою й одночасно підвищений до сану протопресвітера.

У травні 1981-го на Соборі УАПЦ в США обраний єпископом. 24 травня того ж року прийняв чернецтво і через кілька днів у церкві в Баунд-Бруці (США) відбулася його архієрейська хіротонія на єпископа Лондонського і Західноєвропейського. Через два роки на Соборі УАПЦ в Лондоні був піднесений в сан архієпископа з титулом Паризького і Західноєвропейського з місцем перебування в місті Новий Ульм. На Соборі УАПЦ в місті Генк у Бельгії в 1994-му піднесений до сану митрополита УАПЦ Паризького і Західноєвропейського (на фото).

У 1990-х роках Дублянський передав у Волинський краєзнавчий музей частину своєї бібліотеки та власного архіву, а також віднайдені у Парижі облачення й особисті речі митрополита Полікарпа. Відтак у Луцьку маємо найбагатший архів автокефальної церкви.

Оксана ВОЗНЮК, співробітник Волинського краєзнавчого музею