Шестикласник Богдан Бойко не хоче навіть гратись у війну, а ветеран АТО Андрій Здинюк мріє про день, коли скаже: «Севастополь — ​наш!» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.89 € 31.63
Шестикласник Богдан Бойко не хоче навіть гратись у війну, а ветеран АТО Андрій Здинюк мріє про день, коли скаже: «Севастополь — ​наш!»

Михайло Харків: «Визнання людьми того, що зробив, — найвища шана».

Фото: Олександра ДУРМАНЕНКА.

Шестикласник Богдан Бойко не хоче навіть гратись у війну, а ветеран АТО Андрій Здинюк мріє про день, коли скаже: «Севастополь — ​наш!»

У Горохові під час презентації фільму «Я вірю, що закінчиться війна», створеного завдяки «Газеті Волинь», було вручено редакційний «Оскар» — ​«Крилатий плуг» — ​переможцю акції «Людина року»

Перший реліз документальної стрічки «Я вірю, що закінчиться війна» відбувся минулого вівторка в Центрі національної пам’яті, історії та культури міста Берестечка, а в День Гідності і Свободи на його перегляд очікували сотні горохівчан. Новина про зйомки, ініціатором яких стала дружина 56-річного демобілізованого воїна АТО із псевдо Ураган Михайла Харківа Євгенія, а постановниками — ​журналісти «Газети Волинь», швидко прокотилася Луцьком, дійшла аж до Києва, тож разом із жителями Горохова в сесійній залі документальну стрічку переглядали головний консультант головного управління інформаційної політики Адміністрації Президента України Олександр Бухтатий і голова Волинської облдержадміністрації Олександр Савченко.

Хвилина мовчання біля могил героїв.

 Приїхавши у райцентр, гість зі столиці та головний редактор «Газети Волинь» Олександр Згоранець найперше схилили голови в хвилині мовчання біля могил полеглих у неоголошеній війні на Донбасі Ігоря Сливки, Сергія Феоктистова, трагічно загиблого Василя Бідули. Героям низько вклонилися голова районної ради Тарас Щерблюк, радник голови райдержадміністрації Андрій Розтока, а велелюдне дійство в сесійній залі боголюбиві місцяни традиційно почали з молитви: очільник Горохівського деканату УПЦ КП, настоятель Свято-Вознесенського храму отець Андрій Сидор просив у Творця мудрості та єднання у вірі. Пісенна слава Всевишньому линула з вуст колективу районного народного дому «Просвіта».

Новина про зйомки, ініціатором яких стала дружина 56-річного демобілізованого воїна АТО із псевдо Ураган Михайла Харківа Євгенія, а постановниками — ​журналісти «Газети Волинь», швидко прокотилася Луцьком, дійшла аж до Києва.

Шану Богові й людям виголосила Євгенія Харків. Вона зворушливо згадала, як довірила ідею створення фільму Олександрові Згоранцю і колективу редакції «Газети Волинь», добрими словами оцінила підтримку керівників району Тараса Щерблюка та Юлії Гринчук, міського голови Віктора Годика, волонтерів — ​начальника управління регіонального розвитку райдержадміністрації Миколи Панасюка і депутата районної ради Валентини Магурчак, колишнього військового комісара Горохівського райвійськкомату Михайла Коса, начальника відділу культури райдержадміністрації Діни Колесник, голови громадської організації «Спілка учасників АТО «Щит» Миколи Бернадського, берестечківського міського голови Валентини Залевської, звиняченського та галичанського сільських голів Тетяни Панасюк та Надії Харчук. Їхні розповіді, а також отця Андрія Сидора, редактора районної газети «Горохівський вісник» Олега Дідика, начальників структурних підрозділів Людмили Косюк, Ельвіри Довгополової, начальника відділу освіти, молоді та спорту райдержадміністрації Віктора Білика, заступника директора Горохівського НВК «ЗОШ І — ​ІІІ ступенів-гімназія» Любові Бойко стали в кінооповіді часткою літопису про внесок жителів сіл, селищ і міст району в повернення Україні миру.

Про фільм говорили авторка ідеї Євгенія Харків (зліва) та губернатор Волині Олександр Савченко.

 Присутні стоячи аплодували головним героям кінофільму: учасникам бойових дій на Сході — ​екс-військовому комісару Горохівського райвійськкомату Михайлові Косу, заступнику військового комісара — ​начальнику мобілізаційного відділення райвійськкомату Денисові Шеліну, вчителю інформатики Олександрові Пачковському, викладачу Горохівської музичної школи Богданові Шкорубському, водію відділення забезпечення райвійськкомату Петрові Цикману, кавалеру ордена «За мужність» ІІІ ступеня, будівельнику Василеві Збудовському, єгерю державного лісомисливського господарства Юрію Мельничуку, медичній сестрі Волинського обласного протитуберкульозного диспансеру Оксані Гальчин, електромонтеру ТзОВ «Волиньзернопродукт» Сергієві Сірому, кавалеру ордена «За мужність» III ступеня, вчителю інформатики Віталієві Казімірову, депутату райради Олексієві Тимчишину, лікареві-масажисту районної поліклініки Андрієві Здинюку, педагогу-організатору школи села Галичани Сергієві Андрєєву, голові районної організації ветеранів України Михайлові Харківу, голові ГО «Спілка учасників АТО «Щит» Миколі Бернадському. Їх та всіх інших, хто захищав нас на Сході, ведуча презентації — ​провідний спеціаліст «Просвіти» Валентина Гриб — ​запросила на сцену.

Атовці високо поцінували можливість розповісти через фільм свої думки про війну в державі. За увічнення пам’яті про чоловіків та синів були сльози вдячності вдів Тетяни Сливки, Інни Ліщини, матерів Раїси Феоктистової, Оксани Ліщини, Марії Бідули. Ці жінки, які втратили найдорожчих їм людей, пригортали до сердець букети, подаровані представниками «Газети Волинь».

Вдова загиблого воїна Тетяна Сливка: «Дякую за правду».

 Як і в Берестечку, від побаченого на екрані у Горохові жінки та чоловіки не стримували емоцій. У пам’яті кожного закарбувалися слова вчителя-орденоносця Віталія Казімірова з Новосілок: «Війна — ​це дуже страшно». Було моторошно чути, що в демобілізованого Миколи Бернадського завжди напоготові військовий рюкзак із усім необхідним. Хотілося, аби ті, через кого почалося кровопролиття на Сході, почули дитячий докір у словах пісні:

Я не хочу гратись у війну,

Я зломив нового автомата,

Я не хочу гратись у війну,

Я не хочу у дітей стріляти.

Я прошу: не грайтесь у війну,

Я не можу бачити могили,

Хто поверне усмішку ясну

Тій дитині, що її убили...

Проникливі слова з дитячих уст: «Я не можу бачити могили...»

Проникливі слова з дитячих уст: «Я не можу бачити могили...»

 ЇЇ виконав у фільмі Богдан Бойко — ​шестикласник Горохівського НВК «ЗОШ І — ​ІІІ ступенів-гімназія». І від усього серця хотілося, щоб здійснилася мрія Андрія Здинюка «закінчити війну на Донбасі, вдягнути форму і по Сімферополю пройтися, сказати: «Сімферополь — ​наш!»

Журналісти «Газети Волинь» подарували диски з фільмом воїнам АТО, вдовам, матерям загиблих, волонтерам, багатьом читачам і навіть Президенту України Петрові Порошенку.

Але доки війна триває, звучать рефреном слова режисера фільму Олега Криштофа: «Було б краще, якби цього кіно, породженого війною, не було. Але в нашу хату прийшла біда, і це лише невеликий жест, яким ми можемо сказати «дякую» тим, хто став захищати Україну і хто втратив найрідніших людей». Йому та оператору Олександрові Пілюку, редактору Олександрові Згоранцю, водіям редакції «Волині» Миколі Римару, Миколі Денисюку, Миколі Пашку, подружжю Євгенії і Михайла Харківих за вкладену в кожен кадр душу дякували всі, хто переглянув документальну стрічку.

Важким назвав фільм голова облдержадміністрації Олександр Савченко, підкресливши, що в ньому є частина-реквієм, і є елементи оптимізму. Головний консультант головного управління департаменту інформаційної політики Адміністрації Президента України Олександр Бухтатий наголосив, що стрічку має побачити вся держава, і запевнив, що сприятиме в цьому. Журналісти «Газети Волинь» подарували диски з фільмом воїнам АТО, вдовам, матерям загиблих, волонтерам, багатьом читачам і навіть Президенту України Петрові Порошенку.

Вони пройшли крізь пекельний вогонь і повернулися.

 А ще присутні в залі щиро пораділи за своїх земляків. Адже переможцем редакційної акції для передплатників «Газети Волинь» на ІІ півріччя 2018 року став Микола Павлік із Бран, якому новесеньку мікрохвильову піч вручив Олександр Бухтатий. До слова, саме представник Адміністрації Президента, обираючи власника подарунка шляхом жеребкування, серед тисяч інших витягнув номерок, який відповідає листу переможця.

Незабутньо-прекрасною була мить, коли зала гучно аплодувала Михайлові Харківу, удостоєному звання переможця акції «Герої нашого часу». На війні Урагану (таке псевдо вчитель музики із позивним Баян отримав на передовій уже після першого успішного бою з російськими окупантами), а на рідній Горохівщині — ​надзвичайно доброму і людяному Михайлові Васильовичу, чия доля найбільше вразила читачів «Волині» і працівників газети, Олександр Згоранець вручив редакційний «Оскар» — ​«Крилатий плуг» — ​як «Людині 2016 року».