Братки однаково привабливі для ока і в літню пору, й теплої зими (на фото).
У Павлівці і в холод цвітуть… братки
— Дух Божий «заговорив» до мене і наступного дня, — з неприхованим хвилюванням згадує це справжнє диво Антон Петрович, наказавши рідним молитись і намалювавши словами картинку, де і яка саме має стояти капличка… Антон Шинкарук у лікарні був ще десять днів, після яких уже міг стати на ноги. Про те, що з ним трапилось, розповів своїй родині, яка твердо вирішила будувати церковцю. Щодо вибору місця сумнівів не було — на обійсті дочки Валентини, яка із сім’єю десять років тому придбала незакінчений будинок
Це фрагмент моєї статті «Сімейна капличка Божого провидіння», написаної понад десять літ тому, після її відкриття в селі Павлівка Іваничівського району. І тепер знову випала нагода поспілкуватися з родиною, яка спорудила цей маленький храм. Хоча привід був зовсім інший.
Моя подруга нещодавно відпочивала тут у санаторії «Шахтар». Якось зателефонувала й з великим захопленням запропонувала: «Поїдь, подивися, як на одному обійсті квітують братки — краса неймовірна. І в таку холоднечу…» Вона не встигла навіть повідомити, на якій саме вулиці, як передчуття мені підказало: біля хати Валентини Левчук. Тієї самої, біля будинку якої її батьки свого часу звели маленьку церквицю. Тоді пані Валентина сказала:
— Я спочатку взагалі не хотіла купувати ту хату, у якій треба було все починати з нуля. І лиш коли подумала, що тут саме місце під капличку, погодила це із чоловіком і батьками. А капличками захоплювалась ще з дитинства, часто буваючи на Львівщині, у Городоцькому районі, звідки родом мама. Там їх багато.
Справу прискорила недуга Антона Петровича, батька. Він пригадував, як, будучи важкохворим, вловив незнайомий голос, котрий невідомо звідки до нього промовив: «Ти будеш жити і побудуєш капличку». Враз лікарняна палата ніби просвітліла, а невидима рука мовби забрала частинку болю.
Через якихось два місяці біля дороги з Нововолинська на Горохів родина звела невеличку сакральну споруду, яка своїм ошатним виглядом тішить серця подорожніх. Особливо гарно вечірньої пори, коли осяйна скульптура Божої Матері ніби промовляє до кожного…
А за нею, на обійсті, квітують братки. Оксамитові й тендітні, вони милують око різними кольорами — білим, фіолетовим, жовтим, вишневим…
Братки символізують три стани настрою: безпосередності, печалі та надії.
— Скільки в нас сортів цих квітів — навіть важко сказати, — говорить пані Валентина — господиня обійстя, вчителька біології Павлівської одинадцятирічки. — Вони в нас якісь особливі, бо цвітуть цілий рік. У мороз перебувають у стані спокою, пелюстки закриваються і замерзають. А як тільки трохи потепліє — відразу омолоджуються.
Коли запитала, звідки їх привезли, жінка мовила: сорти не заморські, а вітчизняні, виведені її бабусею в селі Бережець Городоцького району Львівщини. Саме звідти — їхній «братковий» бізнес.
— Спочатку їх на своєму обійсті, неподалік школи, почала вирощувати мама Ольга Карпівна (теж колишня вчителька. — Авт.), — розповіла Валентина Антонівна. — Потім вже я долучилась, коли закінчили будувати хату (вже після завершення каплички. — Авт.). Навесні їх пересаджуємо, в липні збираємо насіння, сіємо, пікіруємо. Словом, уже за ці роки освоїли весь цикл догляду: яким має бути ґрунт, підживлення, зволоження тощо. На ділянці приблизно три сотки росли братки одних кольорів, а щороку, запилюючись, вони дають інші види і сяють неймовірною красою! Та це не стільки бізнес, скільки любов до цих диво-квітів.
До сімейної справи активно долучилася дочка Мар’яна, яка найбільше допомагає мамі доглядати братки. Це хобі перейняли й інші односельчани. Жінка каже, що тепер у Павлівці їх плекає з десяток сімей. Спочатку Ольга Карпівна, а потім і Валентина Антонівна охоче діляться з односельцями не лише насінням, а й секретами вирощування…
Напевно, у всьому світі не знайдеться жодної людини, яка б не знала ці прекрасні, ніжні, чуттєві квіти. І як тільки їх не називають — віоли, фіалки, братки, метелики, польові братчики, брат-і-сестра. Кожен вид зачаровує красою, витонченістю, оригінальними формами та кольорами.
Братки символізують три стани настрою: безпосередності, печалі та надії. Але вони — такі беззахисні, прості й водночас зворушливо милі та красиві — завжди втішають і заспокоюють.
Валентина Антонівна каже, що є дуже багато видів і сортів віоли. Ці квіти розрізняють не тільки за їхнім зовнішнім виглядом, але і за періодом цвітіння. Правильно підібравши сорти, можна милуватися віолою з ранньої весни до пізньої осені, а також у теплу зиму, таку, як зараз. Головне — забезпечити їй сприятливі умови для зростання і правильний догляд. А ще — знайти підходяще місце. Напевно, це важко пояснити, але поблизу святого, намоленого добре не лише людині, а й квітці, яка теж жива.
