Читачка нагадала шанувальникам «Газети Волинь» про видатного земляка Миколу Кравця.
У його серці жили Холмщина, Волинь і Поділля
Нещодавно на факультеті історії, етнології і права Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського відбувся вечір-спомин із нагоди 90-ліття від дня народження доктора історичних наук, професора Миколи Миколайовича Кравця (1928—2011)
Організував цей захід завідувач кафедри всесвітньої історії професор Олег Мельничук. Прийшли студенти, викладачі вишу, запросили всіх, хто працював із Миколою Миколайовичем.
Все своє життя Микола Кравець присвятив науці.
В актовому залі на екрані портрет ювіляра, світлини, на яких він поруч із видатними науковцями. Про Миколу Кравця (на фото) згадували люди, які понад 3 десятиліття трудилися разом із ним в університеті. Адже все своє життя Микола Миколайович присвятив науці.
Народився він 24 листопада 1928-го на Холмщині, що належала панській Польщі. Проте з діда-прадіда там жили українці. «Я — землячка Миколи Кравця — розповіла присутнім про його дитинство і юність. У роки Другої світової війни наш край палав у вогні, чимало сіл перетворилося на згарища. Людей убивали за те, що вони українці. Тих, кому пощастило вижити, згодом чекала депортація. Микола Кравець у своїх наукових працях, оповіданнях, нарисах усе це описав».
Особливе місце в листуванні науковця належить зв’язкам із земляками з Холмщини. Академік П. Ісаєвич 28 квітня 1993 року писав: «Я дуже вдячний Вам за те, що Ви свого часу мене підтримали, захищали від недоброзичливців. Ви належали до когорти тих, хто під керівництвом І. Крип’якевича рятував, що було можна, з нашої наукової спадщини. А це тоді було нелегко».
До речі, перед вступом до аспірантури Інституту суспільних наук Академії наук УРСР у Львові Микола Кравець жив і працював на Волині. Навчався на історичному факультеті Луцького вчительського інституту, який закінчив з відзнакою у липні 1948 року. Трудився на освітянській ниві в селі Галичани, що на Горохівщині, згодом був директором середньої школи у Берестечку.
Знаю, що на Волині проживає багато холмщаків і їхніх нащадків. Тому й хочеться нагадати їм, а також усім читачам «Газети Волинь» про нашого земляка, вченого, патріота, яким ми повинні гордитися.
А видання ваше, до речі, у Вінниці багато хто передплачує і читає. Я часто заношу «Газету Волинь» у бібліотеку і у військкомат, знаю, що люблять її і працівники Вінницького онкодиспансеру, там працює хірургом Валерій Георгійович Орлов, уродженець Любомля. Для нас, вихідців із Волині, ваша газета приносить правдиві новини з рідного краю.
Ніна МЕЛЬНИЧУК
м. Вінниця.
