Перед смертю вони встигнули вигукнути «Слава Україні!»

Коли січневого ранку 1945-го на площу в Горохові зігнали місцевих жителів, у тому числі і школярів, то там уже стояла готова шибениця. Люди не надто охоче йшли, але їхньої згоди ніхто не питав. До неї підвели трьох полонених повстанців: Овсія Янюка (Морозенка, Підгайного), Степана Цибулю (Зубенка) та Омеляна Кожу (Грушу).

Овсій Янюк народився в сусідній Скобелці. Після закінчення школи навчався в гімназії, а потім працював у млині. З приходом більшовиків став завклубу, трудився у воєнбуді. У війну був помічником управителя маєтку Ледухівського. З травня 1943-го Овсій Янюк — ​ройовий УПА у сотні Остапа, пізніше — ​кулеметник у сотні Сосенка. Брав участь у боях із червоними партизанами, німцями та частинами Армії Крайової. Після нападу партизанів на Повстанську Січ у Вовчаку повернувся додому і був мобілізований німцями на оборонні роботи, але втік звідти і переховувався. У липні 1944-го знову вступив в УПА у сотню Чорноморця. У грудні того ж року Янюка випадково поранили в руку, сприйнявши за енкаведиста. Повстанця доправили на лікування у село Княже, а потім у Шпиколоси Сокальського району.

19 січня виїзна сесія Військової колегії Верховного суду СРСР засудила повстанців до страти через повішення. 

Другий страчений повстанець Степан Цибуля, народився у селі Фусів Сокальського району. В УПА командував сотнею. Про третього — ​Омеляна Кожу — ​відомостей взагалі немає.

Їх усіх заарештували 3 січня 1945 року разом з іншими вояками в селі Квасів Горохівського району. 19 січня виїзна сесія Військової колегії Верховного суду СРСР засудила повстанців до страти через повішення. А вже наступного дня вирок було виконано. Перед смертю повстанці вигукнули в натовп: «Слава Україні!»

Незабаром чекісти переконалися, що прилюдні страти не дають належного ефекту, тому повішення на площах замінили розстрілами у тюремних підвалах.

Андрій БОРКОВСЬКИЙ.