Любов у кредит

Ранок. Кава. Думок бездоння…

У кутку сопе домовик.

Він вже звик до її безсоння

І до сліз у подушку звик.

Скільки їй? Він, біг ме, не знає.

Це людина рахує літа…

Їй Шекспіра вночі читає

І годує її кота.

На роботу будить порану…

Ну а з НЬОГО який є толк?

Коли б міг, її донжуану

Пику добре таки б натовк!..

Жаль її. Простота наївна.

Що від нього вона діжде?

Вже б ходила у королівнах,

А то жданики все пряде…

Есемеска збудила тишу,

Заблищала сльоза між вій:

«Ти пробач. Не прийшов. Не вийшло.

Ще рік-два — ​і я буду твій».

…Ранок. Тиша. Холола кава.

Шикувались слова в транзит:

«Не приходь. Любов — ​не забава.

Я не хочу любові в кредит!»

с. Лище Луцького району.