У колекції є й «Чорна перлина» з фільму «Пірати Карибського моря», і корабель із книги «Пурпурові вітрила».
Волинський лівша заховав вітрильники у пляшку
Колекція мініатюрних суден мешканця Боратинської ОТГ Володимира Ящука увійшла до Книги рекордів України
У його флотилії — вже понад 200 екземплярів
З паном Володимиром розмовляти — одне задоволення. Він — людина різнобічна. Інженер за фахом з юнацьких років захоплювався точними науками, літературою, малюванням, історією, шахами. Був навіть чемпіоном Луцького району. У 1986–му організував конкурс зі складання зображувальних задач у нашій газеті, присвячений 900–річчю Луцька. Нині чоловік займається кораблебудуванням — виготовляє копії різноманітних суден.
Уперше його унікальну флотилію я побачила 12 літ тому — на виставці в обласному краєзнавчому музеї. Моделі кораблів, виготовлені майстром, викликали захоплення і водночас здивування. Перше запитання, що виникало: як зумів заховати їх у пляшки, закріпити так, що створювалося враження, нібито пливуть? Тоді колекція була невелика. Нині ж вона нараховує майже 200 яхт, човнів, кораблів різних епох і народів. Є тут судна, які описані в художній та історичній літературі, — китайська джонка, військові кораблі Данії, Єгипту, Греції… Є й українські — ті, на яких плавали козаки, і сучасні вітрильники. Колекція Володимира Ящука увійшла до Книги рекордів України. Нещодавно її офіційний представник в області вручив йому диплом, що засвідчує встановлення рекорду в категорії «Талант і майстерність у сфері культури і мистецтва».
Корма — із коріння часнику, вітрильник — із луски
— Першу модель судна я зробив у 1977 році, — розповідав майстер, із котрим ми зустрілися в артгалереї Луцького центрального універмагу, де експонуються творіння його рук. — Посперечався з товаришем. Він побачив у популярному тоді журналі «Вокруг света» модель корабля і сказав, що такий зробить не кожен. Я вирішив довести, що це мені під силу.
Слова треба було дотримувати. Тож чоловік взявся за справу. Перша робота забрала чимало часу і зусиль. Адже мало зробити модель — її ще потрібно «причалити», зафіксувати у пляшці, щоб не лежала на дні, а пливла. Просити поради не було в кого. До всього доводилося доходити своїм розумом. Вигадував технології, шукав матеріали та інструменти, методи кріплення. Шпон, з якого майстер робить корму старовинних суден, пристосувався нарізувати ножем для локшини. Монтує вітрильники у пляшці з допомогою пінцета з пластикових трубок. Деталі, яких може бути більше тисячі, клеїть медичним шприцом. Вони дрібні, тож працювати з ними складно. Робота вимагає скрупульозності. Буває, сильніше дихне — порозлітаються.
Кораблебудівник використовує до 70 різноманітних матеріалів для своїх моделей, зокрема й природних. У нього є багато суден, виготовлених повністю з рослин.
Нещодавно офіційний представник Книги рекордів України в області вручив диплом, що засвідчує встановлення рекорду в категорії «Талант і майстерність у сфері культури і мистецтва».
— Ось це — із часнику, — показує. — Коли копав його, виникла ідея зробити модель з усіх частин рослини. Коріння промив, висушив — і вже є матеріал для корми. Вітрила зробив із луски. Знайшов застосування і шкірці зубців, і перетинці, що є між ними, квітковій стрілці, насіннєвій коробці.
Майстер дає волю фантазії, вибираючи матеріал для вітрил. Вони у нього — з листя лаврового дерева, пелюстків квітів, кавової гущі, цибулиння, солі, шкірки різноманітних плодів та навіть хвоста і ребер щуки. А в одній з останніх моделей — як каже, «з нічого». Наклеїв чорний папір на пляшку, залишивши світлий проміжок у ній, — і вийшли вітрила.
А зі шприца виходять… гармати
На виготовлення однієї копії майстер витрачає тиждень і більше. Найдовше морочився із кораблем, у якому було 1 392 деталі й 48 гармат, зроблених із шприца. Пан Володимир розповідає, що представник Книги рекордів України зафіксував не лише найбільшу кількість суден, які виготовив, а й 15 видів кріплення, розроблених ним. Щоб вигадати їх, довелося добряче помудрувати. Майстер кріпить свої копії до капронової нитки, натягнутої всередині пляшки, на одній–двох волосинах, на площину з бісеру, що нагадує пісок на морському дні, бушпритом до корка…
— Перший корабель робив так, щоб можна було приклеїти до пляшки, але залишалася пляма, — згадує. — Судно було нестійким. Став «розпирати» його між стінками, щоб не завалювалося й опора була на щоглу, весла. Датський корабель, наприклад, підклеїв до корка. Ще один поставив на медичний шприц, інший — на пружинки від кулькової ручки.
Майстер будує кораблі без креслень — на око. І власний окомір його не підводить. Щоб мініатюра нагадувала справжнє судно, переглядає літературу, календарі із зображенням кораблів, ознайомлюється з їхньою історією.
Свій перший вітрильник (він теж демонструється на виставці) пан Володимир заховав у круглу чвертку з–під горілки. А згодом знайшов для моделей іншу «пристань» — півлітрові пласкі пляшки. Його ноу–хау — три пляшки з кораблями, закриті одним корком. Щоб заховати у них флотилію, довелося розпилювати денця.
Пан Володимир свої дивовижні вироби переважно роздаровує. Охоче демонструє їх і на виставках. Його колекція експонувалася у Володимирі–Волинському, Нововолинську, Костополі, Шепетівці…
— Я — як осінній листок, — жартує. — Куди вітер занесе, туди й лечу.
Захоплення чоловіка поділяє і дружина Катерина, радіє, що він дарує свій талант людям.
— Якщо глядачам подобаються його роботи — значить, вони чогось варті, — каже.
