Дякую за щочетвергове вітання «Доброго дня, ківерчани!».
«Що нового в ріднім краю у «Волині» прочитаю!»
Добрий день, вельмишановний пане Згоранець! Заберу у Вас, редакторе, кілька дорогих хвилин, тому відразу вибачаюсь
Я проживаю у древньому селищі Олика 51 рік. 50 літ читаю цікаву, змістовну «Газету Волинь» («Радянську Волинь»). Я не волинянка. Приїхала із краю, де в струнких «смерічках є щось ніжно-дівоче», — з Прикарпаття наприкінці 1968-го, а в січні наступного у скромну квартиру інтелігентів (чоловік — лікар, я — вчителька) прилетіла з новорічним вітанням ластівочка мила — «Радянська Волинь» — газета, яка мене день у день знайомила із життям чарівного куточка України — Волинню. І вже впродовж пів століття ми міцно дружимо.
Люблю «Волинь». Кожного вівторка і четверга чекаю на свою шановану гостю. Переживала, щоб раптом з нею так не сталося, як із ківерцівською газетою «Вільним шляхом». Я дякую Вам, пане Олександре, що дали прихисток нашій районці. І дуже прикро мені, що не всі розуміють (навіть керівники), що таке газета, яка її місія в суспільстві, тому, не задумуючись, могли «ляпнути», що вона мені не потрібна. Дякую Вам, що редактор «Вільним шляхом» Людмила Якимчук може знову говорити з краянами у додаткові «Доброго дня, ківерчани!» Ви дали нашій районці нове життя, адже тепер її читають і волиняни, і рівненчани.
І дуже прикро стає, коли чую: «А що в тій газеті читати? В інтернеті подивлюся». «Як що читати? — думаю. — А навіть гарне вітання «Доброго дня вам, люди!» уже поліпшує настрій, заохочує дізнатися, як живуть краяни».
А ще, пане Олександре, вдячна Вам за статтю «Златі. На повноліття. І в 2043». Ви говорите не тільки з маленькою дівчинкою. Це Ви, Олександре Олександровичу, адресуєте свої слова всім нам. Якого глибокого змісту ця стаття! Укотре перечитую публікацію і завжди знаходжу для себе щось нове — повчальне…
50 років — такий мій читацький стаж. Колись і я посилала замітки у «Волинь». На одній із обласних конференцій, приуроченій Дню преси, незабутній Полікарп Шафета вручив мені маленький радіоприймач. Яка це була несподіванка! Отримати з рук самого редактора нагороду! За участь у творчих конкурсах, організованих «Ленінським шляхом», одержала третю премію в 1984 році, а за робсількорівську діяльність у 1982-му — літературну премію.
Від «Волині» також отримала подарунок — мішок цукру (3-тє місце), а 500 гривень вручили мені Костя Гарбарчук і Людмила Якимчук. Це був справжній сюрприз! Повірте, не задля нагороди передплачую видання. Я не можу розлучитися з «Волинню». І дуже прикро стає, коли чую: «А що в тій газеті читати? В інтернеті подивлюся». «Як що читати? — думаю. — А навіть гарне вітання «Доброго дня вам, люди!» уже поліпшує настрій, заохочує дізнатися, як живуть краяни».
У вас, пане редакторе, боєздатний, талановитий, закоханий у свою професію колектив, який творить газету. Цікаві рубрики, неординарні назви закликають читача вдуматися в кожне слово, осмислити кожну інформацію, яку сповіщають журналісти. Отож і я з радістю розгортаю газету вже не один день, не один рік, бо
«Що нового в ріднім краю
У «Волині» прочитаю,
Тому з радістю до рук
Цей чудовий беру друк».
Хай щастить Вам, усьому колективу і тим дочірнім додаткам «Читанка для всіх», «Так ніхто не кохав», «Цікавій газеті на вихідні» (теж передплачую) та нашій «ківерчанці» не на один рік, а на довгий вік. Здоров’я, радості, наснаги, мудрості, добра і гарного читача від душі щиро зичу всім вам!
Марія ПНЕВСЬКА смт. Олика Ківерцівського району.
