«Нам «підмінили» літери: навіть на українських гривнях – російський шрифт», – каліграф Василь Чебаник (Відео) - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.31 € 33.04
«Нам «підмінили» літери: навіть на українських гривнях – російський шрифт», –  каліграф Василь Чебаник (Відео)

Пан Василь взявся за непросту річ — візуально оформити те, що ми до сьогодні тільки чули. Каже, в інакшому випадку мова залишиться невидимкою.

Фото nakkim.edu.ua.

«Нам «підмінили» літери: навіть на українських гривнях – російський шрифт», – каліграф Василь Чебаник (Відео)

Він отримав Шевченківську премію за унікальну для нашої країни справу — шрифтовий проєкт «Графіка української мови». Художник створив національне зображення літер. До цього, запевняє, ми користувалися та й далі користуємося своєю мовою, одягненою в російську абетку

«Коли придивитися, то наша мова у кокошнику»

Василь Чебаник — професійний знавець графіки літер. Її досліджує більш як пів життя. За роки роботи над вивченням різних алфавітів дійшов висновку, що Україна, на жаль, втратила власний стиль написання букв, який мала ще в часи Київської Русі і який зберігся у козацьких скорописах. Тому й поставив собі за мету відновити «обличчя» української мови.

Так виглядає шрифт «Рутенія» авторства художника-графіка Василя Чебаника.
Так виглядає шрифт «Рутенія» авторства художника-графіка Василя Чебаника.

 «Раз вона солов’їна, то й вигляд повинна мати відповідний: впізнаваний та неповторний, аж співочий, — розповідає митець. — Шрифт є одним із символів державності. Ізраїль, Грузія, Індія — у кожного з них своя графіка, і ви можете не знати, який у них прапор, але по шрифту впізнаєте, що це за країна. Прилітаєш у Стамбул, в Тель-Авів, Париж… Перше, що побачиш в аеропорту — це напис назви летовища, яку ніколи не сплутаєш із жодною іншою. А в нас із Росією вивіски на адміністраціях президентів однакові».

«Щ» дуже схожа на герб України. Жодна абетка не має в своєму складі державного символу. Вже для цього потрібно триматися її.

Пан Василь має чітку візуалізацію своєї мрії: «Треба розпочати хоча б із того, щоб змінити в Україні офіційні написи, назви книжок, вулиць… Вся біда в тому, що людина 90 відсотків інформації сприймає візуально. Мову ми чуємо, але що бачимо? Ви бачите українську? Ні. Ми не особливі, нас не впізнають на вигляд, ми ідентичні з північним сусідом. Коли придивитися, то наша мова у кокошнику».

«І вулиця Івана Мазепи написана «гражданкою» Петра I»

Що ж, власне, не так із нашою абеткою? Екскурс в історію у цьому питанні простий і зрозумілий. Ще в часи Київської Русі українці користувалися слов’янською азбукою з її відповідним зображенням, яка пізніше звідси поширилася на Московію. Але Петро І законсервував тодішнє написання тільки в церковній літературі. Для державних справ наказав створити «гражданский шрифт». Він уже потім, за часів Російської імперії, повернувся до нас у практично незміненому вигляді і таким лишився й дотепер.

Його шрифтами оформлені вже багато видань, вивісок, супровідних документів до офіційних державних нагород. Каліграф упевнений:  це тільки початок великої і такої необхідної справи.
Його шрифтами оформлені вже багато видань, вивісок, супровідних документів до офіційних державних нагород. Каліграф упевнений: це тільки початок великої і такої необхідної справи.

Василя Чебаника у його намаганні повернути своє обличчя українським літерам сміливо можна назвати продовжувачем справи художника-графіка доби УНР Георгія Нарбута, який розробив ескізи грошових знаків, додавши до їхнього оформлення декоративні шрифти з орнаментами українського бароко. Потім цю естафету підхопив архітектор Василь Кричевський, який, крім грошей, займався дизайном поштових марок УНР, оформлював різноманітні книжкові видання. І, звичайно, Василь Хоменко — ​автор першого українського складального шрифта, «хоменківської гарнітури». Всі ці художники намагалися додати національний колорит у писемне мистецтво. Але повного відриву від друкарського шрифта Петра І так і не відбулося ні в дореволюційні часи, ні за період радянської влади.

Не було б абетки, якби «Майкрософт» та Ющенко не допомогли

Для Василя Чебаника, який за власне український шрифт узявся багато років тому, несподіваним поштовхом у роботі стали …українські айтішники. З’ясувалося, що корпорація «Майкрософт» відмовлялася брати в роботу вітчизняні шрифти, бо ті візуально були ідентичні російським. Що робити? Каліграф не відмовив у допомозі. Ледь не в авральному порядку розробив абетку, яку назвав «Рутенія».

«Якщо мова солов’їна, то і на вигляд вона повинна аж співати», – наголошував пан Василь під час нещодавнього передпрем’єрного показу документального фільму «Рутенія. Повернення коду нації».
«Якщо мова солов’їна, то і на вигляд вона повинна аж співати», – наголошував пан Василь під час нещодавнього передпрем’єрного показу документального фільму «Рутенія. Повернення коду нації».

Багато літ він намагався звернути увагу чиновників на відсутність власне української писаної мови. Часто чув, що це якась абракадабра. Тільки за президентства Ющенка були потуги надати українській мові новий візуальний портрет. Хоча успіхом це і не увінчалося (панові Василю написали, що так, красива абетка, але не на часі), однак затія вже не здавалася безнадійною. А 2019-го справа його життя була належно поцінована і відзначена Шевченківською премією. Проєкт «Графіка української мови» з вісімнадцятьма варіантами оригінального письма визнали внеском в історію та утвердження державності. На той момент художникові виповнилося 86 років.

«Наша мова заслуговує на доскональну пластичну абетку. Щоб її графіка збігалася з мелодією мови. Насамперед потрібно змінити літери «н», «р» — ​вони читаються як латинські, «з» — ​бо має вигляд як трійка. У «Рутенії» буква «о» відрізняється від нуля — ​містить дві крапки всередині. У «ц» штрих зміщений досередини. «Щ» дуже схожа на герб України. Жодна абетка не має в своєму складі державного символу. Вже для цього потрібно триматися її», — ​переконаний пан Василь.

Без курйозу — ​ні дня…

Офіс Президента Володимира Зеленського торік потрапив у конфуз із застосуванням шрифта Василя Чебаника, використавши стиль каліграфа для оформлення привітання з днем рибалки без відома автора. Про це повідомила донька пана Василя Вероніка Чебаник. За її словами, шрифтова основа належить її батькові, проте сам він не робив цього напису, а його стиль перероблений.

За матеріалами m.day.kyiv.ua, radiosvoboda.org, telegraf.design, gazeta.ua.


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.