«Хочу справедливого вироку за вбивства на Майдані»

Зараз справа щодо розстрілів на Майдані перебуває в апеляційному суді в Києві. Родини загиблих на Майдані не погоджуються з винесеним вироком і вимагають покарання для вбивць.

Після фрази «Тату, там б’ють дітей!» він поїхав у Київ

«Людина, яка брала участь у розстрілах на Майдані, сьогодні вирішує долю тих, хто мав би нести за це відповідальність. Як може бути справедливий вирок?». Це слова Микола Жеребного, батька Героя Небесної сотні Володимира Жеребного. Чоловік у відчаї, адже вже 10 років бореться за справедливе покарання для вбивць свого сина. Він живе сам у місті Рудки на Львівщині, і єдина його мета зараз у житті – справедливий вирок.

...При вході до кімнати у пана Миколи розташована стела в пам’ять про сина. Чоловік називає це місце сакральним. Адже там є фотографії його сина, який загинув 20 лютого 2014 року на Майдані в Києві.

За словами пана Миколи, коли побили студентів на Майдані, син без вагань вирушив у столицю.

«Він зібрав рюкзак і поїхав. Я йому казав: «Володю, не їдь, ми ж не знаємо, що і до чого». А він відповідав твердо і переконливо: «Тату, там б’ють дітей!» – пригадує згорьований батько мотивацію сина.

«Для мене був шок: як дитина, яка не мала злих намірів, могла загинути від кулі?»

Спочатку Володимир Жеребний казав, що їде «в розвідку» в Київ і повернеться, але коли побачив ситуацію у столиці, залишився там на три з половиною місяці. 20 лютого 2014 року чоловік загинув від кулі.

«Коли мені це сказали, розум і серце не могли сприйняти того. Він ішов на Майдан не хуліганити чи щось витворяти, в нього була вища освіта, він був культурною, вихованою людиною. Мене  шокувало: як дитина, яка не мала злих намірів, могла загинути від кулі?» – дивується батько.

– Я ставлю собі питання: «За що загинули люди на Майдані, чи за таку країну?» – дивується Микола Жеребний.

Після розстрілів 20 лютого 2014-го Генеральна прокуратура України відкрила кримінальну справу. Майже десять років відбувалися розгляди, допитували свідків. І торік Святошинський суд у Києві виніс вирок, у якому одному командиру присудили довічне ув’язнення, двом «беркутівцям», які відсутні в Україні, – по 15 літ. Щодо тих, які повернулися після обміну, то одного виправдали, а іншому дали 5 років тюрми й відпустили із зали суду у зв’язку з тим, що він відсидів свій термін. Родичі з таким вироком не погоджуються і вимагають справедливого покарання. Адже весь цей час у справу намагалися внести корективи та змінити докази.

У справі Володимира Жеребного  неточності в доказах були ще від початку відкриття провадження.

«Поранення в сина було в шию, в сонну артерію. Куля пройшла наскрізь. Як вхідний отвір була вказана велика рана, а вихідний – малесенька. У природі такого не існує», – пояснює Микола Жеребний.

Батько висловив незгоду з описом працівникам Генеральної прокуратури України, довго вимагав провести повторний огляд події. На суді доводив, що неправильно описані рани.

«Це було важливо, – каже, – адже від цього залежало, з якого боку стріляли».

«Якщо не займатися справою, то з часом активістів Революції гідності можуть назвати екстремістами»

Лише у 2019 році чоловікові вдалося домогтися повторного огляду місця події. Тоді провели слідчий експеримент, де відбувалася відеозйомка, із залученням експерта-баліста, судово-медичного експерта, з понятими, адвокатами, використанням лазерного цілевказівника. Відтак з’ясували, що стріляли не з готелю «Україна», як це стверджували попередньо, а з верхньої барикади, де стояли «беркутівці». Прокурор повинен був надати ці матеріали суду.

Втім, після зачитування вироку Микола Жеребний з’ясував, що результатів повторного слідчого експерименту в документах немає. Тоді батько написав скаргу Генеральному прокурору на дії старшого слідчого Музики про те, що в матеріалах судового розгляду немає повторного слідчого експерименту. З’ясувалося, що слідчий подав матеріали до суду, але суддя, порадившись на місці й не виходячи в нарадчу кімнату, не взяв матеріалів до судового розгляду.

«Суд узяв до уваги всі свідчення «беркутівців», їхніх адвокатів, а те, що я доводив протягом семи років, визнав надуманим. Мені, звичайно, боляче на таке дивитися. Але мене змушує діяти відчуття справедливості, захистити ту дитину хоча б морально. Якщо не займатися цим, то з часом узагалі можуть заявити, що учасники Революції гідності були екстремістами», – наголошує Микола Жеребний.

Нині справа вбивств на Майдані перебуває в апеляційному суді. Родини двічі приїжджали в суд, але першого разу суддя взяла самовідвід, а наступного разу оголосили, що суд замінований.

«Чим це закінчиться, я не знаю. Але ставлення таке: мовляв, ви собі говоріть, що хочете, потерпілі, а ми зробимо те, що вважаємо за потрібне, або те, що нам сказали зробити. Я ставлю собі питання: «За що загинули люди на Майдані, чи за таку країну?» – дивується Микола Жеребний. – Цей вирок абсолютно несправедливий. Час затягується, і щоразу більше втрачається свідків, багато батьків померло, багато свідків тих подій загинули на фронті. Я інакше, як внутрішніми ворогами, не можу назвати людей, які приймають такі рішення. Хочу справедливого розгляду, справедливих доказів, щоб у мене на душі відлягло. Не можна паплюжити честь Героїв Небесної сотні та їхніх родичів».

Христина ПАРУБІЙ, zahid.espreso.tv

Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно!​ Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Volyn Nova.