Курси НБУ $ 40.52 € 43.43
«Поверніть мої квіти…». Історія на вечір

«Я не знала, що це були твої квіти…».

Фото із сайту ukr.net.

«Поверніть мої квіти…». Історія на вечір

Тетяна йшла з роботи повз  імпровізований  квітковий ринок. Хризантеми, чорнобривці, айстри, соняшники мило усміхалися до перехожих. Вона любила цю частинку вулиці. Коли на душі було розхристано і незатишно, купувала букетик квітів

Цього вечора Тетяна зупинилася біля літньої продавчині. «Купіть, пані, квіти. Віддам недорого. Погляньте, які слічні (гарні. – Ред.) хризантеми». Жінка простягнула великий букет різнокольорового осіннього дива.

…Уночі Тетяні приснилася дівчина у довгій білій сукні, з дуже сумними очима. Ледь чутно вона шелестіла:

– Поверніть мої квіти… Поверніть… Навіщо вам чужі квіти? Вони мої… Поверніть…

Тетяна не звернула уваги на сон. Проте наступної ночі таємнича незнайомка знову потривожила її своїм дивним проханням.

Тетяна не могла зрозуміти, про які квіти йдеться. Лише знала напевно: ніколи в житті не зустрічалася з тією дівчиною.

Знайдіть продавщицю й запитайте, де той цвинтар і могила. Віднесіть туди букета.

Незнайомка у білому прийшла в сон знову… Тетяні стало лячно. Її починало переслідувати прохання дівчини і її очі, сповнені невимовної, якоїсь нетутешньої туги. Подруга порадила поїхати до знахарки, яка вміла «читати» сни.

…Знахарка лише хитнула головою: «Ой, світку, що ж це діється? Людська жадібність коїть великі гріхи. З цвинтаря ці квіти. З могили молодої дівчини. Ви їх купили та принесли у свій дім. Так, так, ви не могли знати… Знайдіть продавщицю й запитайте, де той цвинтар і могила. Віднесіть туди букета. Пов’ялий кажете? Це не страшно. Добре, що не викинули. І свічечку в храмі поставте… Снів не бійтеся. Покійна не заподіє вам зла. Вони там знають більше, ніж ми тут. Не можна нічого з цвинтаря брати. Все, що там є, нам, живим, не належить».

Повертаючись з роботи, Тетяна побачила продавчиню. Підійшла і різко запитала: «То на якому цвинтарі ви збираєте квіти? Не відпирайтеся, я все знаю. Покійники не сняться? Бо мене покійниця просить повернути букет».

Жінка злодійкувато зиркнула на сусідок–продавчинь: «Та тихо, тихо будьте. Зараз скажу. То з нового цвинтаря. Я пам’ятаю цю могилу. Свіжа. Біля неї береза росте. Дівчина на фотокартці».

Наступного дня Тетяна взяла зів’ялий букет, купила ще свіжих хризантем і поїхала на цвинтар. З фотографії дивилася нічна гостя з потойбіччя. Її звали Валерія. Їй було тільки дев’ятнадцять…

Тетяна замовила молитву. «Прости, – сказала. – Я не знала, що це були твої квіти… Не відала, що таке може трапитися…».

Дівчина перестала приходити у сни. А Тетяна більше не бачила на імпровізованому ринку цієї продавщиці.

Якось, купуючи квіти в іншої жінки, запитала, куди поділася її «знайома». «Захворіла. Тяжко. А розповідала, що не пам’ятала, коли до лікарів зверталася. Днями бачила її чоловіка. Казав, згасає дружина, наче свічка…».

Ольга ЧОРНА.

Реклама Google

Telegram Channel