Гуцулко Ксеню, я тобі у газеті розкажу про любов
Хто не чув про угорську меншину Закарпаття? Особливо зараз, коли Україна прийняла Закон про освіту, який дуже розгнівав Будапешт, адже документом передбачено, щоб українські угорці таки знали державну мову. А чи раз у різних ЗМІ говорилося про русинську проблему за Карпатським хребтом, яку з ентузіазмом використовує Росія? Не дивно, що часте мусування у медіа цих тем підштовхує дивитись на «Срібну землю», як ще називають цей дивовижний край, як на потенційно сепаратистську
Тому хочу згадати сьогодні про «третє» Закарпаття – Гуцульщину, про яку говорять значно менше, але яка для мене особисто стала справжнім відкриттям кілька років тому, коли вперше побував у селищі Ясіня.
...Під час подорожі Закарпаттям у багатьох населених пунктах впадала в очі чимала кількість пам’ятних знаків діячам Угорщини чи подіям, пов’язаним з її історією. Натомість українці, крім Шевченка, часто-густо «виставляють» на п’єдесталах симпатичних, але нейтральних кам’яних та бронзових сажотрусів, заробітчан, ведмедів, бджіл тощо.
Тож так несподівано у Ясіні було побачити пам’ятник президентові Гуцульської республіки, уродженцю селища Степану Клочураку, керівнику «Карпатської січі» Дмитрові Климпушу, пам’ятний хрест воїнові УПА Богдану Кувіку... На мій сором, ніколи до того не чув про Гуцульську республіку 1918–1919 років – українське державне утворення, столицею якого якраз і була Ясіня. Виявляється, разом із Українською Галицькою армією вояки Гуцульської республіки здійснили визвольний похід, піднявши жовто-сині прапори над кількома десятками населених пунктів Карпат, поки їх не зупинили румунські війська у місті Сегет (тепер — це територія Румунії).
Виявляється, разом із Українською Галицькою армією вояки Гуцульської республіки здійснили визвольний похід, піднявши жовто-сині прапори над кількома десятками населених пунктів Карпат, поки їх не зупинили румунські війська у місті Сегет (тепер — це територія Румунії).
Згодом Дмитро Климпуш із Ясіні очолював «Карпатську січ», яка 15 березня 1939 року, після проголошення незалежності Карпатської України, дала бій угорським загарбникам – союзникам Гітлера. Саме цю дату, до речі, чимало наших істориків вважають початком Другої світової війни на українських землях.
Помітно, що у селищі бережно ставляться до пам’яті про ці події. У місцевих музеях можна багато дізнатися про історію краю.
Затиснута найвищими в українських Карпатах хребтами Чорногори та Свидовця Ясіня, як і увесь 90-тисячний Рахівський район, за винятком кількох румунських сіл, – єдиний на Закарпатті гуцульський район (ще чотири є на Франківщині і два – на Буковині). Чітка проукраїнська позиція – ось що відрізняє гуцулів Рахівщини, найбільшого, до речі, району області. Коли у 2007 році Закарпатська обласна рада визнала національність «русин», то Рахівська районна рада закликала це рішення відмінити і заявила, що гуцули – невід’ємна частина української нації.
Тут, на відміну від решти Закарпаття, не тільки в частині греко-католицьких храмів (Мукачівська єпархія не є складовою УГКЦ, а підпорядковується безпосередньо Ватикану), а й у православних Московського патріархату богослужіння відбуваються українською мовою.
Словом, гуцульське Закарпаття має свій яскравий, окремішній характер. З одного боку, цей край надзвичайно самобутній та цікавий, а з іншого – дуже український. І тут, де так зворушливо оспівують кохання до гуцулки Ксені, пропагандисти політичного русинства та інші сепаратисти не мають ніяких шансів.
