Яків Чуль у 95 років бореться, щоб у селі відновили магазин - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.93 € 33.28
Яків Чуль у 95 років бореться, щоб у селі відновили магазин

Фото Сергія НАУМУКА

Яків Чуль у 95 років бореться, щоб у селі відновили магазин

Але розкрадання крамниці і зникнення колективного майна чомусь не цікавить ні владу, ні правоохоронні органи…

Ми вже писали про те, як крамницю у селі Ворона Ковельського району, що належала Любитівському споживчому товариству (СТ), взяло в оренду інше споживче товариство – «Каскад плюс». За якийсь час новий орендар почав знімати батареї опалення. Співвласником «Каскад плюс», яке орендувало крамницю, і одночасно представником Любитівського СТ є ковельчанин Володимир Пархонюк.

Через кілька місяців орендар узявся за металеву огорожу. Але місцеві жителі зійшлися і не дозволили її розібрати. Адже більшість селян ніяк не втямить, чому громадська споруда, яку будували за їхні пайові внески (багато людей досі зберігають книжки пайовиків), стала приватною.

Огорожу, як пояснював Володимир Пархонюк, знімали зі згоди керівника Любитівського споживчого товариства, нібито для взаємозаліку між двома підприємствами. Щоправда, Володимир Федорович умудрився дати слідчому про ту огорожу протилежні покази. Спочатку сказав, що її «Каскад плюс» забрало за взаємозаліком за борги Любитівського СТ і здало на металобрухт. А потім твердив, що огорожа та металева частина системи опалення не становили для нього жодної цінності. І де вона — ​не знає. Може, хтось із працівників здав на металобрухт. Володимир Федорович не пам’ятав також, як звати тодішнього керівника Любитівського СТ. Дарма, що був представником товариства, яке на той час уже вступило як колективний член у СТ «Каскад плюс».

Ще й каже, що посадив би мене, якби я був молодший. Їден пан переборює все село.

Після звернення жителя Ворони Якова Чуля до прокуратури у 2013–му було відкрито кримінальне провадження за ознаками крадіжки, але того ж року справу закрили за відсутністю складу злочину. Наслідком тривалого листування став цілий стос паперів відповідей від районної та обласної прокуратур, райдержадміністрації, обл­держадміністрації, районної й обласної рад. Та практичного результату не було.

У 2014 році Ковельська райдержадміністрація зверталась у Любитівське споживче товариство щодо передачі приміщення магазину у власність місцевої громади. Проте представник товариства пан Пархонюк, пославшись на відсутність правовстановлюючих документів на об’єкт і земельну ділянку та необхідність вирішення цього питання на загальних зборах, відмовив. Про ті збори й досі не чути.

Взагалі перехід майна Любитівського СТ у «Каскад–плюс» викликає багато запитань. Про загальні збори, на яких нібито й передали майно, у селі й не відають.

І все ж Володимир Пархонюк три роки тому пообіцяв розглянути питання відновлення роботи крамниці у Вороні. Та, видно, результати негативні. Бо приміщення й досі стоїть порожнім.

— Як депутат Ковельської районної ради я добився створення комісії, яка б зайнялася цією проблемою, — ​каже син Якова Потаповича Микола Чуль. Він працював директором школи у сусідньому селі Білашів, а коли почав порушувати питання крамниці, його вижили з посади. — ​Батько добивається, щоб вернули все забране з магазину. Орендар не має права вилучати нерухоме майно. Це приміщення він намагався розібрати, але люди не дали. Пархонюк каже, що вивіз своє майно. Якщо вивезли товари, то вони справді його, але опалювальний котел, батареї, металева огорожа — ​ні. Тим більше, він не пайовик. Але справа тягнеться і нічого не можна добитися.

А останнім часом із вікон крамниці зняли металеві ґрати і почали розбирати цеглу.

— Комин знищили, з вікон познімали ґрати. Я написав у поліцію, вже місяць минув, а відповіді нема. Ніхто не приїжджав. Нікому немає діла. Скло 2 на 2 метри забрали, — ​цілком справедливо нарікає Яків Потапович. — ​Вони зараз мене ніяк не хочуть слухати: ні поліція, ні прокуратура. Напишу заяву в поліцію – не дають відповіді. Поїду туди – кажуть: «Ми вам надсилали». Як же надсилали, якщо я нічого не отримував? З прокуратури отримую, з області отримую, а з поліції не можу. Що ж то таке? Кому я потрібний зараз? Тільки батюшці одному. В сільраду звертався разів десять — ​нічого не вирішили, в район звертався — ​результату нема. А він (Володимир Пархонюк. — ​Авт.) ще й каже, що посадив би мене, якби я був молодший. Їден пан переборює все село.

У цих словах простого сільського 95–річного (!) трудівника сконцентровано описана ситуація не тільки у Вороні, але й в Україні: «Пан поборює село». Надії на відновлення крамниці все менше. Певно, «невстановлені особи» потихеньку до решти розберуть приміщення, оскільки зробити це відкрито не дозволили жителі села.

 

Приміщення крамниці вже без ґрат.
Приміщення крамниці вже без ґрат.

 

 

 

Ось такий вигляд мав сільський клуб, ремонту якого добивався колись Яків Чуль, а нині — як лялька.
Ось такий вигляд мав сільський клуб, ремонту якого добивався колись Яків Чуль, а нині — як лялька.