Курси НБУ $ 26.32 € 30.52
«Той, хто був улюбленцем своєї матері, через усе життя пронесе почуття переможця…»

Фото із сайту beyond.ua

«Той, хто був улюбленцем своєї матері, через усе життя пронесе почуття переможця…»

Це — ​рецепт успішності від Зигмунда Фрейда (на фото), знаменитого невролога і психолога, який вивчав секрети людської душі. Він розвинув методику вільних асоціацій та тлумачення сновидінь, яку було покладено в основу психоаналізу

«Поїзд, що наближається, — ​до народження»

Зигмунд Фрейд з’явився на світ у єврейській сім’ї Якоба Фрейда та його другої дружини Амалії Натансон. Батько походив із міста Тисмениця на Прикарпатті, мати — ​із Бродів на Львівщині. 1860 року родина Фрейда через фінансові труднощі перебралась до Відня. 9-літнім Зигмунд вступив до гімназії, де став одним із найкращих учнів, та закінчив її на відмінно у 17 років.

Юнак планував зробити військову або ж політичну кар’єру, але внаслідок антисемітських настроїв та нестатків мусив відмовитися від цих намірів. Після тривалих роздумів 1873 року він став студентом медичного факультету Віденського університету, хоча справжнім лікарем себе ніколи не вважав. У 1886-му Зигмунд вступив у шлюб з Мартою Бернейс. У них народилось шестеро дітей, наймолодша з яких, Анна, стала послідовницею батька, заснувала дитячий психоаналіз.
Назви основоположних наукових робіт Фрейда — «Теорія сновидінь», «Психопатологія пов­сякденного життя», «Спогади дитинства Леонардо да Вінчі», «Тотем і табу», «Лекції до вступу в психоаналіз», «По той бік принципу задоволення», «Психологія мас та аналіз людського Я» та інші — свідчать про глибину його зацікавлення таємницями людської душі. Фрейд працював у лабораторії психології, вивчаючи гістологію нервових клітин, також в Інституті фізіології, де досліджував проблеми психоаналізу. Потім перейшов до головного шпиталю Відня. Одержав звання приват–доцента з неврології. Стажувався у Парижі, потім відкрив приватну практику психоаналітика.

Єдина особа, з якою необхідно себе порівнювати, — ​це ви у минулому. І єдина людина, кращою від якої маєте стати — 
​це ви сьогодні.

Відомо, що вчений, жартуючи, називав себе Мойсеєм психо­аналізу. У 1922 році Лондонський університет вшановував п’ятьох геніїв людства, зокрема й Зигмунда Фрейда.

Кажуть, самого Фрейда завжди мучив страх запізнитися на потяг. Поїзд зайняв значне місце в теорії психоаналітика. Наприклад, у «Теорії сновидінь» він писав, що побачити уві сні поїзд, який від’їжджає, — ​до смерті, а той, що прибуває, — ​до народження.

У чому криється  драма душі?

У 1923 році у Фрейда виявили рак піднебіння. Вчений переніс 33 тяжкі операції, але не припиняв працювати. Він мав феноменальну фотографічну пам’ять, володів латинською, французькою, італійською, грецькою та іншими мовами, планував розробляти нові напрямки психоаналізу. Але завадила недуга. Нестерпно страждаючи від онкозахворювання, яке було спричинене тютюнокурінням, у 1939-му він попросив свого лікаря та друга допомогти йому здійснити евтаназію. Той дав пацієнтові велику дозу морфію, від якої Зигмунд Фрейд і помер у віці 83 літ.

Запроваджене Фрейдом поняття несвідомого, метод опрацювання прихованих причин симптомів та розгляд психічних процесів як взаємодії відособлених інстанцій лежить в основі більшості сучасних шкіл психо­аналізу, психотерапії та теорії особистості. Зигмунд Фрейд розумів, у чому криється драма людської душі й що потрібно для її зцілення.

Пропонуємо декілька формулювань Фрейда, які допоможуть позбутися почуття неспокою й краще пізнати себе:

«Тривога людської душі криється у психічних драмах дитинства. Докопайтеся до цих драм — ​і відчуєте зцілення».

«Єдина особа, з якою необхідно себе порівнювати, — ​це ви у минулому. І єдина людина, кращою від якої маєте стати — ​це ви сьогодні».

«Ти не перестаєш шукати сили і впевненість зовні, а знаходити їх треба у собі. Вони там завжди і були».

«Поза сумнівом, проблема тривоги є ключем до розв’язання багатьох загадок психічного життя людини».

«Невроз — ​це нездатність переносити невизначеність».

«У любовних стосунках не можна надто оберігати одне одного, бо це призводить до відчуження. Труднощі необхідно долати спільно».

«На жаль, затамовані емоції не помирають. Їх змусили замовкнути, але вони продовжують впливати на людину зсередини».

«Певною мірою те, що ми називаємо щастям, є результатом задоволення тривалий час стримуваних потреб».

«Той, хто був улюбленцем своєї матері, через усе життя проносить почуття переможця і впевненість у собі, які нерідко приводять до реальних успіхів».

«Сни ніколи не бувають пустопорожніми, не варте уваги ніколи не буде тривожити нас уночі. Зовні безневинні сни, якщо їх правильно тлумачити, можуть віщувати погане, у них завжди є «камінець за пазухою».

«Депресія — ​це заморожений страх».

«Яким сміливим і самовпевненим стає той, хто переконаний, що його люблять!»

«Люди не вдоволені дійсністю і тому живуть у світі фантазій, мріючи про здійснення своїх бажань. Сильна особистість робить ці бажання реальністю, слабка так і залишається у цьому своєму світі, а її фантазії втілюються у симптоми різних хвороб».

«До зайнятих людей рідко ходять у гості ледарі — ​до горщика, який кипить, мухи не летять».